Це роман, наділений статусом абсолютної класики. Зразок літератури, що делікатно й, водночас, упевнено говорить про незручні соціальні проблем: расову дискримінацію й сегрегацію, насилля, гендерні стереотипи, бідність, біль дорослішання в не завжди дружньому середовищі. Твір, що став взірцевим відразу в кількох жанрах: південної готики, юридичної драми, роману виховання. Книга-лауреат Пулітцерівської премії, що лягла в основу не менш знаменитого фільму, відзначеного «Оскаром».

«Паперові міста» Джона Ґріна – це захоплива історія про дорослішання, пошуки себе та сенсу життя, кохання та дружбу. Головний герой, Квентин Джейкобсен, давно закоханий у свою яскраву сусідку Марго Рот Шпіґельман. Вона – дівчина-загадка, яка одного разу з’являється в його житті посеред ночі з пропозицією незабутньої пригоди, а потім раптово зникає, залишивши після себе лише низку таємничих підказок.

«Котик, півник, шафка» Олександра Михеда – одна з перших книг про повномасштабне російське вторгнення. Проте вона не буде «однією з багатьох». Вона залишиться особливою. Автор наводить приклад як кожному з нас важливо знайти точку опори, щоб встояти під час війни. Для багатьох українців прикладом незламності стали шафка й півник зі зруйнованої російськими обстрілами Бородянки, фото з якими облетіло увесь світ. Ця історія про те, що для нас так важливо й цінно. Це книжка про історичну пам’ять, про переживання російсько-української та Другої світової війни, про те, що нас сформувало, чому ми саме такі.

Справи всіх старшокласників у звичайному шкільному колективі летять шкереберть. Гліба підступно розвели дівчата. Рита, намагаючись йому сподобатись, наробила дурниць. Влада поглинули заздрощі. Юля закохалася у свого вчителя. А найбільше дісталося Торі: заставши свого хлопця з іншою дівчиною, бідолашна не знала, як жити далі. Реальність кинула жорстокий виклик, і Торі у відповідь махнула на все й усіх рукою. Для чого терпіти неприємний світ, коли стільки крутого й комфортного є в інтернеті?..

Ніна повісилася. Вона зробила це остаточно, публічно й дуже артистично, наклавши художній грим і транслюючи процес у прямому ефірі на Фейсбуці. (І це не спойлер, оскільки жахлива подія відбувається на перших двох сторінках книги). Обставини природні для 17-річної художниці, що навчається в мистецькому ліцеї. Вона завжди була оригінальною, сміливою, рішучою та дуже красивою. А ще неймовірною веселухою, що вже суперечить її фінальному вчинку. Принаймні для всіх її знайомих це стало кошмарною несподіванкою, адже Ніна жодних пояснень не дала й нікого не звинуватила.

Життя 13-річного Конора йде шкереберть: його мама смертельно хвора, у школі він терпить булінг зі сторони однокласників, у нього проблеми в спілкуванні з бабусею та батьком. До цього всього додалися ще й нічні кошмари. У його сни почав приходити монстр, дуже древній і страшний, який хоче розповісти Конорові три історії. Що це за історії та як вони вплинуть на хлопця? Монстр вимагає, щоб четверту історію розповів сам Конор. І це має бути правда! Яку правду приховує Конор та чи вистачить йому сили зізнатися в ній самому собі?

Вчися літати з птахами, пізніше прийде уміння злітати і без присутності птахів. Зрештою, для того, щоб літати, тобі вже нічого не буде потрібно, крім неба і прагнення вгору до хмар.  Річард Бах

«To be, or not to be: that is the question» , або українською: «Чи бути, чи не бути – ось питання» , – витяг зі Шекспірової трагедії про Гамлета, що є першим рядком монологу данського принца. Його полюбляють цитувати, він слугує афоризмом, а для когось – навіть гаслом. Ця сентенція вказує на важливість і важкість вибору, бінарність світу й людського буття. Але, думається, порівняно з трагедією «Ромео і Джульєтта» напруга тут суттєво зростає, конфлікти нарощуються, Темрява поглиблюється, а Світло, либонь, віддаляється… Герої стають заручниками то власних інсценувань, то чужих витівок. Здається, Світла наприкінці тунелю справді не розгледіти – суцільна пітьма.

Книга Володимира Рутківського з вимовною назвою «Потерчата» мимохіть поверне читача до української міфології, народних звичаїв і традицій, що йдуть із глибини віків,а також до історії. Хто ж такі потерчата й чому вони так завзято тривожать душу митця? Чому на схилі літ письменник зважується на сповідь? Дивує не те, що зріла людина починає спогадувати й звірятися (у вітчизняному культурному просторі мемуаристика вже стала доброю традицією!), а що маємо особливу сповідь – дитячу для дорослих, «які так нічому й не навчилися».

Авторові цього відгуку випало прочитати «Капризулю» (спочатку книга називалася «Хлопчики, любіть дівчат! Атас!») двічі – у віці головної героїні Зіни й через півтора десятка років. Відчуття були майже протилежні. Дорослому читачеві сильно заважає «чорнуха», яка оточувала Майю Фролову в 90-х і, природно, проникла на сторінки тексту. Обдерті під’їзди, брудні гуртожитки й підворітні, загиджені гаражі й фабрики, що дихають на ладан. На цьому фоні – підлітки, що не знають міри ні в сексі, ні в алкоголі, ні в лайці. Плюс око сильно ріже засудження вчинків Зіни та подібних до неї дівчат, яке, попри бажання письменниці, вигулькує в тексті.

Цією збіркою оповідань письменниця переконливо доводить, що чудово пише як для дітей, так і для дорослих. Суворо кажучи, нічого аж такого «дорослого» в цій книзі немає – ані вульгарності, ані лайки, ані популяризації якихось недитячих задоволень. Однак сприймати такі твори як годиться зможе лише підготовлений і натхненний читач, адже теми оповідань геть не прості.

Дві соціально-фантастичні повісті про безхатька Хроню та його собаку Рекса вже давно стали літературною класикою для учнів середніх класів. Попри заманливу назву й жанр, не варто шукати в цих книгах чарівних пригод. Фантастичного елементу небагато: звірі, що можуть розмовляти людською мовою, а в другій частині ще мутанти Чорнобильської зони та подорожі в часі. А от решта – найсправжнісінька реальність, і то така страшна, якої й шукати не треба.     Так, у книзі вистачає жаргонізмів, суржику й досить-таки брудної лайки, що абсолютно точно відповідає мовленню сучасних українців із різних класів (не тільки жебраків і бандитів). Так, пригоди тут побутові й спрямовані на виживання. Адже йдеться про долю безпритульного хлопця, собак, котів, хом’яка, папуги. І так, в історії вистачає смертей, бандитських розбірок, несправедливості. Бо таким є життя покинутих напризволяще дітей і тварин: їх убивають, продають у рабство, вони вмирають від хвороб, голоду, холоду, жорстоко...

Гостросоціальна за тематикою повість про двох дітей із неблагополучної родини під майстерним пером автора перетворюється на історію про ту світлу пору життя, коли поганого волієш не помічати. Будні Ромчика й Ганнусі Сойченків не можуть не змушувати серце дорослого читача стискатися від щемкого жалю. Батько-алкоголік з аристократичним обличчям, який валяється між порожніх пляшок із сокирою й у непритомному стані. Мати, яка через тяжку працю на трьох, а то й чотирьох роботах і постійний пошук засобів до існування не може приділити малечі належної уваги. Постійний брак шкільного приладдя, зверхні погляди деяких вчителів і чужих батьків, неприязнь однокласників. Усі ці біди юні герої твору сприймають ніби між іншим, зосереджуючи увагу на приємностях, помітних лише в ніжному віці. Хіба все зло світу може завадити їм збирати на тротуарах папірці й тягти додому всіх безпритульних тваринок? Чи кататися зі снігових кучугур і вести археологічні розкопки в пошуках золота? Або бігти...

Глибока й щемлива історія письменниці з Уманщини продовжує низку книжок про дітей із неблагополучних родин. Миколка давно не цікавий рідним: мама значно більше переживає, щоб новий чоловік був усім задоволений, і не зважає, де її дитина, чи щось їла, чи взагалі жива. Вітчим же міцно товаришує з пляшкою та тільки й шукає приводу витіснити непотрібного пасинка з хати.     Утім, Миколка не сильно переймається: у нього є власноруч побудована халабуда, свій «бізнес» (збір пляшок і монет на базарі) та пес із найвідданішим у світі серцем. Найда (саме так звати чотирилапого компаньйона) добре пам’ятає, як господар порятував його від смерті, й не втомлюється віддячувати коханому хлопчику щодня. Пес і сам рятує Миколку, переймається його бідами, мститься кривдникам, розділяє всі пригоди й халепи. Поза тим, у героя книжки цілком зрозуміле читачам-одноліткам життя. Він закохується й зазнає першого болю розбитого серця, розігрує пещену гладку тітоньку з не менш розкішною кіш...

У книгах письменниці із Черкащини немає фентезі й чаклунів, любов не романтизована, життєвих драм у героїв значно більше, ніж досягнень і радощів. Однак це література, яку варто читати, щоб розуміти не лише своїх батьків, а й власну душу. Сюжет про пошуки матері «донькою ворога народу» Надією Красій-Пересадою взятий із реального життя, навіть імена персонажів лишилися справжніми. Тяжкі поневіряння всіх членів репресованої наприкінці 30-х років сім’ї не можуть не зворушувати.     Одного вечора безтурботне дитинство Наді закінчується й починається жах, який сьогодні важко уявити. Її батька, партійного функціонера й відданого революції більшовика, арештовують (майже відразу й розстрілюють), маму ув’язнюють і відправляють етапом у Магадан, доньку із сином розлучають і кидають у різні дитячі будинки. Дівчинка бореться за життя, як може. Дитячі будинки схожі на бандитські притони, де кожен за себе, витримує побої, живе в страху і їсть лише те, що може роздобути. Далі ...

Сучасні українські письменники якось непомітно привчили нас до думки, що Львів – це місто історії, якою просякнуте сьогодення, столиця кави, похмурих замків і цвинтарів, сповнених химерами й легендами вузеньких вуличок і династійних таємниць. У цьому підлітковому романі ви побачите Львів зовсім інакшим – молодіжним, енергійним, сучасним, по-справжньому європейським. А ще в подробицях дізнаєтеся про небезпечне хобі й екстремальний вид спорту – паркур. У перед- і післямові до твору зазначено, що авторка й сама була трейсеркою, тож про різні фігури, виклики й небезпеки «вертикального світу» знає не з чужих вуст.     Головні герої цієї історії – команда вправних трейсерів віком від 16 до 19 років – мають чимало «скелетів у шафі» й проблем. Там є брат-рецидивіст, сутички зі справжніми бандитами, світ «мажорів», конфлікти з бойфрендом-наркоманом, шкільний булінг і насильство в родині, нерозуміння батьків, суїцидальні думки, зрада близьких й іще багато чого. Крім непор...

Не так просто зараз взятися читати твори цієї письменниці. Не тому, що це минула епоха – деякі сюжети, поняття існують поза часом. Не тому, що її книги давно не перевидаються, тож видання зношені, несучасні на вигляд. Але тому, що вони змушують душу перевертатися й зазирати вглиб себе. Це сувора реалістична проза про підлітків, але не лише для них. І в дорослих від більшості її історій навертаються на очі сльози та виринають некомфортні думки. Розповідь про хлопця, який несподівано лишився круглим сиротою й не міг дати раду своїй самотності, не оригінальна. Маємо вікторіанську літературу з її Дікенсом і Бернет, із чорно-білим світом. Опинився без засобів до існування, втрапив у погану компанію, знайшовся добрий дядько, вражений твоїми моральними якостями (або отримала спадок), – і ось ти знову в теплі.     У повісті Майї Фролової все інакше, хоч загальна канва збігається з описаною вище. Однак це не про щасливий випадок і шляхетних аристократів. Це про роботу ду...