У книгах письменниці із Черкащини немає фентезі й чаклунів, любов не романтизована, життєвих драм у героїв значно більше, ніж досягнень і радощів. Однак це література, яку варто читати, щоб розуміти не лише своїх батьків, а й власну душу. Сюжет про пошуки матері «донькою ворога народу» Надією Красій-Пересадою взятий із реального життя, навіть імена персонажів лишилися справжніми. Тяжкі поневіряння всіх членів репресованої наприкінці 30-х років сім’ї не можуть не зворушувати.
    Одного вечора безтурботне дитинство Наді закінчується й починається жах, який сьогодні важко уявити. Її батька, партійного функціонера й відданого революції більшовика, арештовують (майже відразу й розстрілюють), маму ув’язнюють і відправляють етапом у Магадан, доньку із сином розлучають і кидають у різні дитячі будинки. Дівчинка бореться за життя, як може. Дитячі будинки схожі на бандитські притони, де кожен за себе, витримує побої, живе в страху і їсть лише те, що може роздобути. Далі – війна, спроби працювати на військовому заводі, туга за домом. Зрештою, Надія наважується вирушити з фальшивими документами на північний схід, аби знайти маму й зрозуміти, чому сталося те, що сталося. Та чи відбудеться зустріч? І якщо так, чи зможуть дві жінки з понівеченими душами, зламані й самотні, пробачити одна одній, відшукати спільне? І чи знайде юна Надя сили знову повірити людям, прийняти дружбу, взаємопідтримку та перше кохання?..
    P.S. Додаткові подробиці життя родини та продовження книжкової історії можна знайти в першій книзі альманаху «Реабілітовані історією. Черкаська область» (видавництво «Тясмин», 2006 р.) – статтю про Олександру Матвіївну Красій-Пересаду та її доньку також підготувала Майя Фролова.

0 Коментарі