Майя Фролова «Капризуля»

     Авторові цього відгуку випало прочитати «Капризулю» (спочатку книга називалася «Хлопчики, любіть дівчат! Атас!») двічі – у віці головної героїні Зіни й через півтора десятка років. Відчуття були майже протилежні. Дорослому читачеві сильно заважає «чорнуха», яка оточувала Майю Фролову в 90-х і, природно, проникла на сторінки тексту. Обдерті під’їзди, брудні гуртожитки й підворітні, загиджені гаражі й фабрики, що дихають на ладан. На цьому фоні – підлітки, що не знають міри ні в сексі, ні в алкоголі, ні в лайці. Плюс око сильно ріже засудження вчинків Зіни та подібних до неї дівчат, яке, попри бажання письменниці, вигулькує в тексті. 

    З погляду життєвого досвіду безхарактерність головної героїні, її моральна слабкість, незрілість, нерозуміння себе й своїх потреб, стадний інстинкт дратують. Однак читач-підліток усього цього не помічає. Натомість постає цікавість: а як воно – так рано піддатися сумнівній моді й волі протилежної статі? Дійсно буває так важко сказати «ні», піти проти всіх, не боятися протистояти більшості зі своїми «бабусиними» принципами... Коли ти є однолітком Зіни, її проблеми значно ближчі, її історія викликає не роздратування, а жалість і розуміння.

   Так, сьогодні декорації змінилися. Навколо значно менше бідності й бруду (принаймні, вони краще маскуються за фасадами). «Погану компанію» ще треба пошукати, а для цього варто визирнути з онлайну, в якому свої переваги та особливості. Та проблеми 15-річних лишаються такими самими. Адже й досі трапляється підліткова вагітність і прагнення занадто молодих породілей позбутися немовляти. У тінейджерів досі бракує відваги протистояти думці однолітків, душу роздирають суперечності, а духовної близькості з батьками, пригніченими цілодобовою необхідністю заробляти гроші, катастрофічно мало. «Капризуля» – твір суто для своєї вікової аудиторії, насамперед жіночої. Можливо, когось він утримає від помилки або принаймні змусить замислитися на порозі, хоча б на мить. Часом цієї миті достатньо...