У віддаленому будинку, що стоїть самотою біля заповідної зони, стався жахливий злочин. Лиховісний чоловік на ім’я Джек вирізав усю родину архітектора й видавчині з незрозумілих причин. І лише однорічному немовляті вдалося уникнути страшної долі: хлоп’я примудрилося самотужки дістатися старовинного цвинтаря й зачаїтися. Духи спочилих там людей різних епох, віросповідань і соціального статусу прихистили малечу, дарувавши йому особливі можливості. Зростаючи, Ніхто Овенс (саме таке ім’я отримав новий живий мешканець цього майже потойбіччя) пізнає закони буття мертвих, напівживих, особливих. Спускається в древні поховання, приходить на допомогу неупокоєній відьмі, зазирає на зворотній бік життя. А за брамою цвинтаря усе ще чатує безжалісний кілер, твердо прагнучи довести свою криваву місію до кінця. Чим же закінчиться ця незвичайна історія?

Двоє дітей із незвичними для нашого слуху іменами Тільтіль і Мітіль живуть у родині дроворуба, частенько голодують і, загалом, не звикли до розкошів. Навіть коли заможні родини сусідів ласують тістечками, ця малеча лише грається в бенкети, уявляючи смак дорогих страв. Та, як водиться в казках, у різдвяну ніч на них чекає справжнє диво.

Щемливе, тонке, пронизливе відчуття, що виникає при читанні «Маленького принца», важко описати словами. Це майже унікальний приклад твору, який за красивою й простою ширмою казки ховає таку неймовірно глибоку, багатошарову історію про любов, доброту, дитинність, уміння широко відкритими очима дивитися на світ і піклуватися про все, що тебе оточує.

Безлімітні солодощі й нескінченні мандри дивовижними краями – чим не мрія кожної дитини? Вічно голодний Чарлі Бакет із численною незаможною родиною точно про таке мріяв би. Та життя його надто безпросвітне (хай навіть і сповнене любові від батьків і дідусів із бабусями). Однак все змінюється одного дня, коли хлопчик знаходить на дорозі гроші. Витративши кілька центів на омріяні цукерки, Чарлі знаходить в одному зі смаколиків золотий квиток. А це перепустка на таємничу шоколадну фабрику Віллі Вонки!

11-річна Кейт відверто нудиться у своєму теплому ситому житті, час від часу гризеться з меншим на два роки братом Томом і потайки мріє про великі пригоди. Напередодні свого чергового дня народження дівчинка заради цікавості надсилає лист із проханням про подарунок до свого дядька Герберта – багатія, з яким її сім’я чомусь не дуже хоче знатися. Утім, Герберт, здається, не має претензій до сестри, мами Кейт, і відповідає на лист небоги найнесподіванішим чином. Він дарує їй... справжній локомотив, для якого обладнує імпровізовану станцію просто на задньому подвір’ї будинку.

Десь далеко на Північному полюсі у великому ошатному будинку живе Різдвяний Дід. Теплу частину року він переважно спить (усе ж таки вік – понад 1900 років – це вам не жарти), але з настанням осені в нього з’являється дуже багато роботи. Зібрати дитячі замовлення, підготувати й напакувати подарунки, та ще й перешкодити капостям заклятих ворогів – гоблінів, що час від часу цілими ордами линуть із гірських печер. Допомагає йому в цьому тільки так само старенький Білий Ведмідь і кілька ельфів. Але Дід завжди знаходить час відповісти на листи найслухняніших діток, розповісти всі свої новини, а деякі пригоди ще й намалювати.

9-річна Марійка, до якої ще в дитячому садочку міцно приліпилося прізвисько Муха, має звичне й затишне дитинство. Ходить до школи із цікавою вчителькою, має найкращу подругу Люсю, улюбленого котика Генріха й навіть заклятого ворога Андрія. Хіба що виховується бабусею, бо її батьки зникли в черговому туристичному поході. Але й це не така вже дивина, тим більше, що бабуся, яку дівчинка ніжно кличе Жабцею, робить для онуки все, що може. Мушка багато читає, часто навідує Жабцю в театрі, де пенсіонерка підпрацьовує в гримерці, й із нетерпінням чекає на День святого Миколая.

«...Життя схоже на димар. Іноді треба продертися крізь пітьму, щоб дістатися світла».     Ці слова із завершальних абзаців «Дівчинки, яка врятувала Різдво» характерні для їхнього автора, британського письменника Метта Гейґа. У світі він відомий мотиваційними книгами для дорослих, тож не дивно, що навіть у художніх своїх творах цей автор робить акцент на силі надії, оптимізмі й роботі над собою. У дитячих книгах ці меседжі ще більш актуальні, а в різдвяних – і поготів.

Учень молодшої школи Джек переживає розлучення батьків, переїзд до нового міста й появу в їхній родині нового чоловіка відносно спокійно. У цьому йому дуже допомагає улюблена іграшка Гарна Свинка, яку хлопчик ще в дуже юному віці називав Галною Слинкою, або просто ГС. Свинка вже бувала в бувальцях, неодноразово губилася, втратила форму й колір, але продовжує лишатися для Джека найкращим слухачем, «жилеткою» для сліз і життєвою опорою. Та одного разу стається страшне: роздратована сваркою з малим зведена сестра викидає ГС у вікно автомобіля, і знайти втрату не вдається нікому. Хлопчик у розпачі: він трощить усе у своїй кімнаті, не хоче ні з ким балакати й ледве не відриває голову новій Різдвяній Свинці, яку купили на заміну. Джек готовий вночі йти на трасу й самотужки шукати нещасну улюбленицю. Але Святвечір не випадково вважається чарівним...

Розбуджена серед ночі звуками грози, Ліна випадково спостерігає за вікном дивовижну картину. Просто на гілках ближчого дерева загадковий чорнобородий чоловік вбиває з рушниці сяйливу нетутешню птаху, після чого всі учасники драматичної сцени зникають безслідно. Єдиний доказ того, що видиво не було сном, – знайдене вранці дівчинкою палахке перо. Знахідка починає з Ліною розмову й втягує її (а з нею й читачів) у чарівну пригоду.

Як же тішить фанатів продовження улюблених історій, можливість зазирнути за межі обкладинки, щоб дізнатися більше про персонажів та закони книжкового світу! І як добре, коли автор зі своїми читачами «на одній хвилі» – сам із задоволенням розширює та поглиблює природу свого літературного дітища. «Казки Барда Бідла» – приклад такої гармонії. Для поттероманів: нагода знову потрапити в магію. Для автора: сказати недосказане, а ще – підзаробити грошей, не лише для власного банківського рахунку, а й для свого благодійного фонду «Лумос».

Надзвичайно красиво оформлена книжка з блискучими зірками на обкладинці й атмосферними ілюстраціями всередині вмить занурить у казку й дошкільнят, і їхніх батьків. Відчуття затишку, непередавана аура дитинства, щоденна віра в дива й відкриття, – усе це очікує на читачів «Найкращих різдвяних історій».

Як і в попередній казці німецького письменника й художника Валько, тут перед нами постає затишний зимовий ліс, сповнений звірят. Усі вони найкращі приятелі – маленький зайчик Друг Лицар, Бузиновий Ведмідь, Гуска, Білка, Сорока, Єнот, ще один зайчик Товстун Яков. Вони готуються святкувати Різдво й, звісно, прагнуть зробити одне одному найліпші подарунки. Уже чекають на своїх адресатів тепла шапка, вовняні шкарпетки, набір блискіток тощо. Товстун Яков теж прагне зробити сюрприз: він намалював подвійний портрет Друга Лицаря з Бузиновим Ведмедем. Та щойно було зроблено останній штрих, хатинку Якова завалило снігом...

Святвечір і Різдво – найліпший час для здійснення сокровенних бажань, приємних сюрпризів і найдобріших чарів. Принаймні в цьому нас переконують численні зимово-різдвяні книжки, і збірка із шести казок польської авторки Аґнешки Ножинської-Дем’янюк – не виняток. Її герої, переважно маленькі діти, обов’язково зустрічають Санта-Клауса, уповні відчувають релігійну складову Різдва й у своїх простих пригодах розуміють дещо важливе про цей світ.

У кожної дружної родини є свої ритуали зустрічі зими й підготовки до холодів. Так склалося й у ведмедя з мишкою. Ця парочка познайомилася випадково, коли мишко вклався в зимову сплячку, а мишка пробралася в його хатину, щоб зігрітися. Відтоді вони зажили разом, і в зимову пору великий звір уже навіть не спить, хіба що трошки дрімає – так весело й гарно мати на цей час добру компанію.

Лисенятко Воллі вичерпало запас ідей щодо різдвяних подарунків найкращому другові – кошенятку Луні. Але раптом Воллі осяяло: а якщо подарувати Луні в’язочку історій? Адже кошеня (як і кожна дитинка) обожнює слухати казки й бувальщини! Тому Воллі береться за перо й створює низку маленьких оповідань. А за ним – і письменниця Наталія Пашинська робить те саме. Бо її нова книжка якраз і містить історії про звірят та їхні милі бешкети.

Пригоди двох бешкетливих кішечок – сіренької Манюні та чорної Мулі – давно відомі юним українським читачам. Тільки у фонді нашої бібліотеки є 4 книжки із серії «Киці-мандрівниці», у яких непосиди подорожують різними країнами й континентами, позираючи на чужі звичаї та культурні пам’ятки так, як це робили б діти. Та саме цей випуск – «На боці добра» – зараз найбільш доречний, адже йдеться в ньому про зимові подорожі киць.

В усіх у житті трапляються кризові моменти, і Санта-Клаус – не виняток! Так, раніше йому дуже непогано велося: працював собі один місяць на рік, а потім із січня до листопада мав канікули. Читав, дивився фільми, смачно їв і валявся на дивані – мрія кожного нормального лінюха. Та ось Міжнародна пошта, за дорученням якої бородатий чарівник пакував і розвозив світом подарунки, відчула брак коштів. І її директор, недовго думаючи, звільнив з роботи західний символ Різдва. Тепер Санті доведеться шукати нове джерело фінансів.

Мешканці лісового села Шумки готуються зустрічати Різдво. Овечка Меекі пече святкові пироги, папуга Лепепуга, крокодил Кроко та левенятко Лео прикрашають будинки й дерева, Маленький Марсіянин готує винахід-сюрприз. А ще всі старанно вдягають вовняні шапки й п’ють гарячий шоколад. Проблема тільки в тому, що морозу зі снігом у тих краях і близько немає... Але дружні й веселі тваринки не звикли жалітися на погоду, тож налаштовані святкувати, хай там як!

Тепер гортати й рекомендувати видання, представлені в різдвяно-новорічній книжковій виставці «Казки під ялинку», беруться наші читачі. Свої думки щодо сюжетів й ілюстрацій висловили учасники дитячої кіностудії «Соняшник», що діє в Черкаській обласній бібліотеці для дітей.