Ідея подорожей у минуле не просто так інтригує людство століттями й постійно виринає то в книжках, то в кіно. А й справді: подивитися, як жили твої пращури, спробувати місцеву кухню, приміряти вінтажне вбрання, а в якості бонусу ще й виправити там щось нехороше, – чим не романтична мрія?.. От тільки бажано робити це контрольовано й безпечно, як на парковому атракціоні. Чи здавалася б подібна мрія такою звабливою, якщо потрапляєш в такі обставини випадково? Ще й не розуміючи, чи зможеш повернутися назад...

«Поет – це, радше, той, хто надихає, а не той, хто відчуває натхнення», – казав французький письменник-сюрреаліст Поль Елюар. Ймовірно, саме в цьому сенс його віршів – настроєвих, чуттєвих, дивакуватих і майже непіддатливих для перекладу. Нині не так просто знайти відданих шанувальників цього поета, який навмисне уникав поетичних розмірів і рими, сплітаючи слова лише в йому доступному ритмі, фіксував образи з власних слів і був одержимий самим процесом творення. Однак справжні естети від літератури й досі насолоджуються витонченим стилем цікавого автора, від дня народження якого 14 грудня минуло 130 років.

Якщо ви не можете пригадати, звідки знаєте, що вампіри бояться часнику й убити їх можна в момент сну в труні (вдень), то знайте: цими важливими лайфгаками ми зобов’язані Брему Стокеру! Його класичний горор – випадок у літературі де в чому унікальний. Не надто видатний у плані стилю й оригінальності, «Дракула» зміг стати справжньою поп-іконою. Мало того, що сам роман неодноразово екранізували, наслідували, пародіювали, продовжували й переінакшували митці різних спеціалізацій і ступенів обдарованості. Самі виписані ним образи вампіра графа Дракули й борця з нечистю Ван Гелсінга стали стереотипом. А моделі поведінки кровопивць і методи боротьби з ними так щільно вплелися в масову культуру, що сприймаються як колективне несвідоме.

Коли три картини Катерини Білокур «Цар-Колос», «Берізка» і «Колгоспне поле», включені до складу експозиції радянського мистецтва, були представлені на Міжнародній виставці в Парижі (1954 р.), вони потрапили на очі видатному художникові-новатору Пабло Пікассо. Зачарований яскравими барвами й вишуканістю ліній пейзажистки-аматорки, Пікассо буцімто вигукнув: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ». І порівняв творчість української мисткині із сучасною йому зіркою наївного мистецтва Серафіною Луї. Зважаючи на те, як ревниво, критично й подекуди заздрісно Пікассо ставився до робіт конкурентів, ця історія здається дещо сумнівною. Однак і схожою на правду водночас, адже талант Катерини Білокур, від дня народження якої 7 грудня виповнилося 125 років, просто не може не вражати.

Невгамовні Емі й Ден Кехіли продовжують своє полювання за таємничими 39 ключами й могутнім спадком їхньої улюбленої бабусі Грейс. Події книги приводять їх у далеку Японію й Південну Корею, мова й культура яких видаються дітям чужими та загадковими. Однак винахідливим сиротам немає чого втрачати, а мета знайти скарб, за який загинули багато поколінь їхніх пращурів, перевершує будь-які небезпеки й сумніви.

Райнер Марія Рільке – австрійський поет-символіст, один із найвпливовіших поетів-модерністів XX століття. Відомий своєю експресивною поезією та значним внеском у німецькомовну літературу. Минулого грудня виповнилося 150 років від дня народження цієї видатної особистості.