Вірний джура української літератури Володимир Рутківський

    18 квітня виповнюється 84 роки українському прозаїкові, поетові, журналісту, надзвичайно талановитій та цікавій людині – Володимирові Григоровичу Рутківському. Наша бібліотека пишається тим, що організувала кілька творчих зустрічей із цим сучасним дитячим письменником для читачів Черкащини. Діти ставили йому важливі питання щодо творчих планів і джерел натхнення, ділилися враженнями від його книг і навіть читали власні вірші й оповідання, які сучасний класик літератури із задоволенням оцінював. Ми вітаємо цього прекрасного автора з особистим святом. І хочемо зробити свій подарунок у бібліотечному дусі – презентувати вам великий бібліографічний продукт, справжній мінісайт, присвячений Володимирові Рутківському. 

    Приємно згадувати той факт, що цього прекрасного поета й прозаїка подарувала світу саме наша, черкаська земля. Володимир Григорович народився 1937 року в селі Хрестителеві донедавна Чорнобаївського, а тепер, за новим розподілом, Золотоніського району Черкаської області. Звісно, як і будь-хто з нас, Володимир Рутківський не з’явився на землю одразу дорослим. Він пережив яскраве дитинство, сповнене сумних і радісних, часом – жахливих, часом – курйозних подій. Життя він пізнавав у роки Другої світової війни, тож особисто знає, що таке окупація твоєї Батьківщини ворогом, післявоєнний голод і руїна. 

    Про перші його дитячі спогади кожен може детальніше прочитати в автобіографічній книзі Володимира Рутківського «Потерчата». Додамо лише, що письменник не випадково дивує й вражає нас сьогодні захопливими описами історичних подій. Ще підлітком він щиро обожнював історію й навіть допоміг розкопати залишки одного з найдавніших в Україні поселень – стоянки кінця ашельської епохи (близько 300 тисяч років тому). 

    Звісно, після такого відкриття він остаточно закохався в історію й археологію й поїхав до Києва вступати у виш на відповідний факультет. Та через деякі каверзи екзаменаторів на омріяний історичний він так і не втрапив. Тож несподівано кардинально змінив вибір професії й подався… в Одеський інститут харчової холодильної промисловості (саме це місто він обрав, бо ніколи в житті не бачив моря). Після цього Володимир Григорович працював на Одеському суперфосфатному заводі, а пізніше – в Одеській телерадіокомпанії. 

    То як же сталося, що він узявся за перо? Справа в тому, що вже тоді, в юності, він активно писав вірші, щоправда, для дорослих. Навіть видав кілька збірок і встигнув повчитися на Вищих літературних курсах у Москві. У тогочасній столиці Радянського Союзу він познайомився з багатьма відомими письменниками, журналістами й науковцями. І вже, звісно, сам за повним правом вважався професійним літератором. 

    Коли Володимир Григорович почав творити для дітей і підлітків, стикнувся з несподіваною проблемою: на Батьківщині його не хотіли публікувати! Йому довелося перекладати власні книги й російською, бо ж у Москві, у видавництві «Детская литература» їх охоче прийняли. Так, його перша дитяча повість «Аннушка» з’явилася в 1977 році майже без редакторських зауважень! А українські видавці її не вподобали, бо не повірили, що доросла людина й маленька дівчинка можуть стати щирими друзями. Продовженням повісті стали «Намети на річкою», що потім разом з «Ганнусею» увійшли до збірки «Канікули у Воронівці». 

    Наступною книжкою став «Бухтик із тихого затону». Та сама історія: у Москві видають, дуже хвалять, навіть присвоюють престижний на той час «титул». А українські видавці звинуватили Володимира Григоровича в тому, що він «підсовує нам якусь чортівню». Не популярно, бачте, у той час було розповідати казки про українських фольклорних персонажів – лісовиків, водяників, русалок. Пізніше казково-міфологічна історія розрослася й перетворилася на справжню трилогію. Світ побачили «Гості на мітлі» з бабою ягою Ядвігою та її котом Аристархом, які розгубили всі лихі наміри під впливом чесних, щирих і привітних дітлахів. А нещодавно – і «Щирик зі Змієвої гори» про нащадка Змія Гориновича. Ця книжка об’єднала всі сюжетні лінії трилогії, звела разом персонажів попередніх казок і дала читачам можливість пізнати їхню долю після описаних раніше подій. 

    Із часом письменник захопився історичною прозою. Ще кілька десятиліть тому всі знали англійських, французьких, російських історичних та легендарних героїв – усіляких лицарів, робін гудів. А от українських – ні. Хіба ж такий митець, як Володимир Рутківський, міг допустити подібне?! Так він почав повертати землякам пам’ять про історичні події. Наприклад, романом «Сині Води» він довів, що першими, хто скинув із себе татаро-монгольське ярмо, стали не російські ратники Димитрія Донського, а наші пращури-українці – за 18 років до знаменитої Куликовської битви у бою над річкою Сині Води. Роман у трьох книгах: «Двобій із тінню», «Вогонь до вогню» та «Стріли над сонцем» побачив світ у 2004 році вже в українському видавництві «Зелений пес». 

    У найбільш прославлених книгах тетралогії «Джури» Володимир Рутківський показав витоки українського козацтва. Ці книги в прекрасній якості, з чудовими, колоритними ілюстраціями Максима Паленка, були надруковані видавництвом «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га». Ще коли «Джури» були трилогією, Володимир Рутківський здобув за них Національну премію України імені Тараса Шевченка. Цією найвищою літературною нагородою він мотивував відмову від написання продовження, адже премію вручили саме за 3 книжки! Однак питання й благання фанів серії не вщухали роками, тож зрештою митець здався й таки подарував своїм шанувальникам четверту книгу. У «Джурах і Кудлатику» дія відбувається вже в сучасному світі, де про минулі подвиги лишається тільки пам’ять і… перероджена душа вовка Барвінка в собаці Кудлатикові. Ця книга більш філософська й, водночас, більш сумна, адже ми дізнаємося, чим закінчилося буремне й, на жаль, недовге життя улюблених персонажів. 

    А ще цікавий факт: Володимир Рутківський впевнений, що три билинні богатирі, про яких так люблять робити мультфільми наші північно-східні сусіди – Ілля Муромець, Олешко Попович і Добриня Микитович – зовсім не росіяни, а українці! Про це можна почитати в його повісті «Сторожова застава». За книгою не так давно з’явився й фільм, гучно названий «першим українським фентезі-блокбастером». Екранізація наробила багато галасу, вона таки дійсно вийшла дуже динамічною й захопливою. Для великих екранів книгу адаптували відомий дитячий письменник Сашко Дерманський і кіносценарист Ярослав Войцешек. Щоправда, надприродного у фільмі вийшло значно більше, ніж у книзі, та й сюжет при цьому неабияк змінився, тож книгу все-таки варто сприймати окремо від стрічки, це два різні витвори мистецтва. 

    Значно більше про життя, літературний шлях і письменницькі досягнення Володимира Рутківського ви зможете прочитати в нашому бібліографічному проєкті «Вірний джура української літератури». До вашої уваги – детальна біографія літератора, статті про нього, бібліографія й вебліографія тематичних видань і ресурсів, посилання на ігри за творчістю та багато іншого корисного й цікавого.