Володимир Рутківський «Бухтик із Тихого затону»

    Мила-премила історія у виконанні лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка давно може вважатися літературною класикою. Хоча сюжет про дівчинку Оленку, яка втратила батька й долає горе лише завдяки казці, створеній закоханим у неї хлопчиком, написаний уже давненько, ніяких застарілих деталей у ньому немає. Лісовий санаторій, літні канікули, спроби не нудьгувати, поки йде дощ, хлоп’ячі витівки й «лякалки» для полохливих дівчат, самодіяльна вистава й таємничі розповіді під крислатими деревами… Дитяча й підліткова романтика поза часом.
    І ось на цьому фоні з’являється Бухтик – син водяника, веселий винахідник, видимим для людей якого робить одна вітамінка від тьоті Клави. За його плечима – підводний світ, який населяють добра й турботлива сестра-русалонька Чара, що піклується про джерельця, й лінива та заздрісна русалка Омаша, що прагне згубити дітей. Ще там є щука, що полює на мальків у дитячому садочку; премудра жаба, яка бачила життя; лісовик Даваня, за чиєю командою гриби граються з дітлахами в хованки. І, звісно, сам водяник Барбула – палкий шанувальник свого відображення в дзеркалі й віршів Пушкіна. Чи існують вони насправді, чи виписуються уявою Сергійка, аби оживити іграшку Оленки – останній подарунок тата? Питання, на яке складно дати однозначну відповідь. Однак дуже хочеться вірити, що таки існують, бо чим іще пояснити весь чар літа й дитинства з мріями, веселощами та щоденним дивом навколишнього світу?..