Усім, хто пильно стежить за новинками вітчизняного кінематографу, запам’ятався блокбастер з однойменною назвою. Хоч він і заявлений як екранізація та має чимало позитивних рис, із книгою його порівняти не можна. Хоча б тому, що оригінальний твір – це пригодницько-історичний опус, із фантастики там тільки факт потрапляння головного героя Вітька Бубненка з нашого часу в Х століття. Кам’яних рукотворних монстрів, магічних артефактів і високоефективних чародійних зіль у повісті шукати не варто. Та це не означає, що розповідь менш цікава! Навдивовижу живі билинні богатирі мають слабкість до сусідських садів, закохуються, вчаться самі й навчають інших, виголошують промови та готові дослухатися до старших. На Римівській заставі вирує життя, сповнене колоритного побуту давньоруських пращурів. І там завжди є місце подвигу. Вітько, разом із жителями стародавнього укріплення, боронить рідну землю від навали ворогів, осягає сутність вірувань у міфічних істот (які насправді виявляються такими самими, тільки опоетизованими й легендарними, людьми), прагне визволити князівського сина з полону. Він бачить втрати й смерть тих, до кого прикипів душею й, водночас, сам мужніє. Додатковою перевагою літературної основи є ілюстрації Максима Паленка – це надпотужний стимул для фантазії. Висновок: книгу читати обов’язково, фільм необхідно дивитися! Але сприймати їх треба як два окремі витвори мистецтва.
0 Коментарі