Віка Мізюк «Муха, дзвоник і Різдво»

    9-річна Марійка, до якої ще в дитячому садочку міцно приліпилося прізвисько Муха, має звичне й затишне дитинство. Ходить до школи із цікавою вчителькою, має найкращу подругу Люсю, улюбленого котика Генріха й навіть заклятого ворога Андрія. Хіба що виховується бабусею, бо її батьки зникли в черговому туристичному поході. Але й це не така вже дивина, тим більше, що бабуся, яку дівчинка ніжно кличе Жабцею, робить для онуки все, що може. Мушка багато читає, часто навідує Жабцю в театрі, де пенсіонерка підпрацьовує в гримерці, й із нетерпінням чекає на День святого Миколая.

    Та саме на свято все летить шкереберть. Жабця потрапляє до лікарні з переломом ноги й чомусь майже не виходить на зв’язок із Мухою. А ще дівчинка отримує в подарунок загадковий сріблястий дзвоник від невідомого адресанта. Тут уже справжня магія прокрадається в дитяче життя. Кіт починає говорити й літати. Місто атакують зграї галок і сов. Заклятий ворог Андрій починає виявляти дивну привітність. Дівчинка ще не здогадується, які пригоди на неї чекають. А їх буде немало! Від зустрічі особисто із Зимою до переоцінки власних симпатій та поглядів на світ.

    Мила зимова казка від сучасної української авторки є дуже віддаленим варіантом «Снігової королеви» Г. Андерсена. У ній гарячі серця дітей, їхня відданість, дружба й любов здатні подолати найхолодніші підступи. При цьому історія виходить багатошаровою й містить сюжети, присвячені різним поколінням людей. На сторінках є місце сімейним проблемам і звичним кожному з нас побутовим реаліям, а ще чарам та вірі в чудеса. Дуже доречна напередодні Різдва книга ще й має натяк на продовження у фіналі. І справді, відпускати симпатичних героїв не хочеться, особливо коли автор дає надію, що колись у них усе точно буде дуже-дуже добре.