Як же тішить фанатів продовження улюблених історій, можливість зазирнути за межі обкладинки, щоб дізнатися більше про персонажів та закони книжкового світу! І як добре, коли автор зі своїми читачами «на одній хвилі» – сам із задоволенням розширює та поглиблює природу свого літературного дітища. «Казки Барда Бідла» – приклад такої гармонії. Для поттероманів: нагода знову потрапити в магію. Для автора: сказати недосказане, а ще – підзаробити грошей, не лише для власного банківського рахунку, а й для свого благодійного фонду «Лумос».

Автор одного з найкращих, на думку численних критиків і читачів, гумористичних творів в англійській літературі Джером Клапка Джером на початку кар’єри й не думав жартувати. Його проби пера були сентиментальні, щемливі й... прикро непопулярні. Та й доля підкидала чимало неприємних сюрпризів, здатних не стільки змінити, скільки зламати характер. Однак і досі дорослі та юні читачі усміхаються, розгортаючи «Троє в човні (якщо не рахувати собаки)», бо іронія та дотепні характеристики людей у цій книзі не застарівають. І це при тому, що 2 травня виповнюється вже 165 років від дня народження письменника Джерома К. Джерома.

17-річна Мерріан звикла до жорстокості та покори. Її доля – плавати на кораблі Гадюк, клану піратів на службі в Корони. Її сім’я – капітан Адлер, голова Гадюк, найлихіший садист, зарізяка й тиран, що не зупиняється перед вбивством дітей і жінок, грабунком флотилії свого ж сюзерена, винищенням цілих міст. Її світ – Східні острови, група невеликих часток суходолу, оточена безмежним океаном. Лише десь на горизонті часом з’являється марево таємничих Західних островів, які колись мирно співіснували зі Сходом, але тепер поглинуті хаосом, оповиті легендами й буцімто населені зловісними магами.

Нобелівський лауреат із літератури, майстер сатиричної прози й соціально-психологічної драми, літературна «совість Франції» рубежу ХІХ – ХХ століть, – так називають Анатоля Франса. Письменника, публіциста, літературного критика, народженого 180 років тому. Саме він став прототипом одного з головних героїв романного циклу Марселя Пруста «У пошуках втраченого часу» – письменника Бергота. Його твори потрапляли до католицького «Індексу заборонених книг». Він був одним із перших, хто підписав знаменитий лист-маніфест Еміля Золя «Я звинувачую», вплинувши таким чином на перебіг скандальної справи Дрейфуса. Філософ, інтелектуал, майстер літератури й знавець бібліотечної справи, Анатоль Франс неабияк вплинув на культуру своєї країни й розвиток світової літератури загалом.

«Котик, півник, шафка» Олександра Михеда – одна з перших книг про повномасштабне російське вторгнення. Проте вона не буде «однією з багатьох». Вона залишиться особливою. Автор наводить приклад як кожному з нас важливо знайти точку опори, щоб встояти під час війни. Для багатьох українців прикладом незламності стали шафка й півник зі зруйнованої російськими обстрілами Бородянки, фото з якими облетіло увесь світ. Ця історія про те, що для нас так важливо й цінно. Це книжка про історичну пам’ять, про переживання російсько-української та Другої світової війни, про те, що нас сформувало, чому ми саме такі.

Головний герой, дев’ятикласник Марко, перетинає Межу між світами, відкриваючи перед читачем ворожнечу та загадковість паралельних реальностей, а саме – альтернативного Києва, що існує поруч зі знайомою нам столицею. Захоплення Марка руфінгом (подорожами міськими дахами) веде його до зустрічі з Любавою, дівчиною з Іншого Києва. Любава виявиться каталізатором для низки пригод, виходячи за межі звичайного життя та занурюючи хлопця у світ, де реальність постійно переплітається з фантастикою.