Майстер «фірмового» англійського гумору, популяризатор прогулянок на човні Джером Клапка Джером

  Автор одного з найкращих, на думку численних критиків і читачів, гумористичних творів в англійській літературі Джером Клапка Джером на початку кар’єри й не думав жартувати. Його проби пера були сентиментальні, щемливі й... прикро непопулярні. Та й доля підкидала чимало неприємних сюрпризів, здатних не стільки змінити, скільки зламати характер. Однак і досі дорослі та юні читачі усміхаються, розгортаючи «Троє в човні (якщо не рахувати собаки)», бо іронія та дотепні характеристики людей у цій книзі не застарівають. І це при тому, що 2 травня виповнюється вже 165 років від дня народження письменника Джерома К. Джерома.

    Навряд чи хтось міг би сказати, що колись із молодшого нащадка родини Клепів виросте літературна «зірка». Джером Клеп народився в невеличкому місті графства Стаффордшир (Англія) в родині з чотирма дітьми. Він мав двох сестер, Пауліну та Бландіну, й одного брата, Мільтона, який помер у ранньому віці. А ще батька Джерома Клепа, що пізніше додав до прізвища ще один складник – дубль імені Джером. Батько торгував виробами із заліза й проповідував, не маючи духовного сану. А ще цікавився ковальством, архітектурою й ризикованими авантюрами. Так, одного разу він невдало інвестував родинні заощадження в гірничодобувну справу й... прогорів. Тому юні роки Джерома-молодшого були позначені численними візитами кредиторів і межовою бідністю сім’ї.

    Щоправда, надалі справи краще не стали. Коли Джерому Клепу було 13, його батько помер, те саме сталося за два роки й з матір’ю. Тому підліткові, що й так більше тинявся Лондоном, ніж навчався, довелося остаточно забути про школу й почати шукати заробіток. Першою роботою стала посада чорнового робітника, згодом – клерка в залізничній компанії. Відтак під впливом сестри Бландіни Джером захопився театром і вступив у бродячу трупу. Три роки юнак мандрував Англією із цим театром, часто купляючи костюми за власний рахунок і не маючи особливого успіху в публіки. «Я переграв у «Гамлеті» всі ролі, за винятком лише Офелії», – пізніше згадував письменник. Зрештою, трупу він покинув, хоч і не можна сказати, що навіки зрікся театру. Згодом Джером К. Джером написав чимало п’єс. А комічні мемуари «На сцені й за лаштунками» й узагалі стали першим більш-менш успішним його твором.

    Власне, до публікації сценічних мемуарів він устиг змінити ще чимало професій. Побував шкільним учителем, пакувальником, секретарем в адвокатській конторі. Численні спроби творити сентиментальні оповіді довго не давали йому жодного зиску й визнання. Нарешті, Джером К. Джером влаштувався в журнал «Панч» і відкрив у собі хист журналіста. Після «На сцені й за лаштунками» він зосередився на гумористичних нотатках і тоді, нарешті, знайшов свою творчу нішу. Наступне велике есе «Дозвільні думки ледаря» підтвердили правильність обраного напрямку.

    До слова, про псевдонім автора. Зазвичай біографічні джерела вказують, що варіант «Клапка» з’явився як пам’ять про генерала Джорджа Клапку, молодого героя угорської війни 1849 року за незалежність, змушеного емігрувати з Угорщини й деякий час жити в Джерома. Однак сучасні дослідники схиляються до того, що ця історія – містифікація самого Джерома, і друге ім’я було вибрано для надання більшої благозвучності (родинне Clapp перетворилося на «вдосконалене» Klapka).

    Цікаво, що історія написання твору, що по-справжньому прославив Джерома К. Джерома, опосередковано пов’язана з його особистим життям. У 1888 році письменник, що до того заперечував інститут шлюбу, одружився із Джорджиною Мерісс, яку близькі називали Етті, – рівно за 9 днів після того, як кохана розлучилася з попереднім чоловіком. У жінки лишилася донька від попереднього шлюбу – Елсі (повне ім’я теж Джорджина). Попри те, що згодом у пари народилася й спільна дитина – Ровена – пасербицю Джером дуже полюбив. І її смерть у 1921 році стала для нього нищівним ударом.

    Відразу ж після одруження молодята були дуже щасливі й вирушили у весільну подорож Темзою, удвох на човні. Власне, та подорож і стала джерелом натхнення й веселих ситуацій, що лягли в основу книги «Троє в човні (якщо не рахувати собаки)». От тільки місце дружини зайняли двоє чоловічих персонажів – Гарріс і Джордж, які мали реальних прототипів, приятелів Джерома, Карла Хенчеля й Джорджа Вінгрейва. Загальний же улюбленець героїв і читачів – песик Монморансі – узагалі не мав прототипа. Джером цілком вигадав його, наділивши, як він зізнавався, деякими своїми рисами. Уже пізніше, після гучного успіху книги, у письменника оселився фокстер’єр Джим, візуально схожий на свого літературного товариша Монморансі.

    Стосовно успіху «Трьох у човні», він був миттєвим і потужним. За перші 20 років було продано більше мільйона копій по всьому світу. За новелою було створено фільми, телесеріал і радіошоу, поставлено п’єси й навіть мюзикли. Стиль, яким було написано цей твір, сильно вплинув на багатьох гумористів і сатириків в Англії та по всьому світу. Навіть кількість реальних човнів, зареєстрованих на Темзі, у перший же рік після публікації зросла на 50%.

    Скільки б Джером К. Джером не намагався повторити це досягнення, жодна його книга потім не мала такої слави. Хоча матеріальний достаток вона йому забезпечила, і він зміг цілком присвятити себе літературній творчості. Трохи наблизитися до результатів «Трьох у човні» допоміг хіба що сиквел – книга «Троє на бумелі» (інший варіант перекладу назви – «Троє на чотирьох колесах»). Це вже була історія подорожі нерозлучної трійці до Німеччини й Чехії на велосипедах. Книга акцентувала увагу на описі містечок, які відвідували герої, дивних для них місцевих порядків, порівнянь німецького й англійського менталітету. Хоч на думку критиків, ця історія й недотягувала за якістю до славнозвісних «Трьох у човні», вона вийшла смішною й доброю. Тож читацьку любов заслужила цілком виправдано.

    Джером К. Джером товаришував із більшістю відомих прозаїків і драматургів свого часу – Джеймсом Баррі, Редьярдом Кіплінгом, Гербертом Веллсом, Артуром Конан Дойлом, Томасом Гарді. Не в останню чергу це пов’язано з його діяльністю на посаді редактора часопису «Ледар» (Idler) – дещо богемного джентльменського видання, що влаштовувало для іменитих літераторів п’ятничні салонні вечори. Крім роботи на цей журнал, Джером спробував заснувати ще й власний – «Сьогодні» (To-day). Однак невдовзі в нього почалися фінансові труднощі й трапився судовий позов через наклеп до його видань. Довелося видавничо-редакторський фах покинути.

    Це на жаль, стало лише початком особистої кризи письменника. Коли розгорілася Перша світова війна, Джером К. Джером зажадав піти добровольцем на фронт. Однак його вік перевалив за 55 років, й англійське командування не потребувало настільки літніх вояків. Письменник таки влаштувався водієм санітарної машини у французьку армію, та все пережите й побачене фатально надломило його вдачу. Коли він повернувся на батьківщину, секретар його майже не впізнав, написавши: «Старий Джером пішов. Його місце зайняв незнайомець. Він зламана людина». Ще гіршим ударом стала вже згадана смерть пасербиці у 1921 році...

    В останні роки морально знищений чоловік писав небагато. Він зосередився на автобіографічних творах й публіцистиці, що вже не мали й слідів того гострого на язик, трохи меланхолійного, але все одно щасливого жити Джерома, яким його полюбили читачі. Помер Джером К. Джером у 1927 році від інсульту.

    Те, який вплив його творчість мала на культуру, прослідковуємо за пізнішими творами інших митців, що їх не бракує й зараз. Так, шлях, яким подорожували по Темзі персонажі «Трьох у човні», було відтворено в документальному фільмі каналу BBC 2005 року трьома популярними в Британії коміками. За мотивами цієї книги та життя Джерома К. Джерома й сьогодні створюються графічні новели та публікуються фантастичні романи.