Бекс Хоґан «Острови шторму та смутку. Гриф»

    Завершення пригод Мерріан із клану Гадюк та її друзів у жанрі темного піратського фентезі. Сетинг уже звичний: 12 островів, на яких ледь-ледь жевріє магія, зате повно бандитів, несправедливості й спогадів про минуле. Як і годиться у фіналі твору такого плану, на нас чекає кілька епічних битв. І, звісно, довгоочікувана крапка в протистоянні головної героїні із всесвітнім злом. Обережно! Тим, хто ще не дочитав попередні книги трилогії, далі траплятимуться спойлери!

    Для всіх островів Мерріан (вона ж Мейрін) трагічно загинула в бою з колись коханим чоловіком. Не те, щоб комусь узагалі було діло до тієї дівчини: її законний шлюбний партнер досі в комі, свекор-король тішиться втриманим троном, зловісний Гаюс шкодує хіба про те, що вкрав у вихованки не всі природні чари, команда корабля «Діва» визнала нового капітана. Однак головна героїня не може так просто загинути, адже на кому тоді триматиметься сюжет?..

    Тож Мерріан повертається! Сповнена жаги помсти й убивства, люта й неконтрольована, сильна й підступна, як ніколи. Нарешті, вона прибере з дороги всіх давніх кривдників і покаже островам, хто тут справжній господар! Однак чи зможе вона впоратися з дикою первинною магією, яка для неї ще досі нова? Чи дійсно вона залишила по той бік смерті всі добрі почуття? Чи готова сплатити найвищу ціну за свої перемоги?

    «Острови шторму та смутку», напевно, знайдуть своїх читачів. Книги гарно оформлені, дуже динамічні, сповнені яскравих подій і чаклунства. Однак з погляду змісту й стилю, це не найвдаліші твори. Жорстокість, із якою описані смерті й тортури, набуває гротескного вигляду. Персонажі, за винятком хіба що Мерріан, картонні й більше схожі на функції, які виконують відведену авторкою роль і наочно демонструють цінність одностатевого кохання (на цьому пункті чомусь часто наголошується). Усі події описуються в теперішньому часі, що остаточно позбавляє твір глибини й хоч якихось рефлексій. Як розвага на кілька вечорів для не дуже вибагливого молодого читача – так. Як книга, що може вплинути на смак чи спонукати до роздумів – точно ні.