Мері Шеллі «Франкенштайн, або Сучасний Прометей»

    Є особливий шарм в обміні страшними історіями вночі, під потріскування полум’я. Так свого часу розважалася й Мері Шеллі, коли під час мандрівки Швейцарією в компанії чоловіка Персі Біші Шеллі, друзів сім’ї Джорджа Байрона й Джона Полідорі випало напрочуд холодне літо. Гріючись біля каміну в будинку для відпочинку, компанія читала вголос готичні казки. А раз влаштувала змагання на найстрашнішу розповідь. Персі Шеллі й Байрон, у результаті, так і не опублікували свої імпровізовані байки. А от інші учасники ризикнули. Джон Полідорі створив оповідання «Вампір», що стало одним із джерел «Дракули» Брема Стокера. Мері Шеллі ж написала свого найвідомішого «Франкенштайна».

    Цей лячний роман виріс зі снів про одержимого науковця, який захотів пограти в Бога й створив живу істоту. Віктор Франкенштайн настільки захопився книгами про алхіміків, дослідами античних і середньовічних цілителів, що сам забажав кинути виклик природі. Експериментуючи з популярним у часи Шеллі гальванізмом, її герой відтворив щось схоже на людину. Однак цей монстр вийшов настільки потворним і сильним, що злякав власного «батька». Самотнє й зацьковане людьми створіння озлобилося й вирішило помститися, нищачи всіх, хто був дорогим Франкенштайну. Сам же науковець розчарувався у власному призначенні й втратив сенс життя.

    Роман Шеллі – це не просто горор на ніч. Це філософська притча про те, що розум без доброти й емпатії – лише страшна й огидна сила, здатна привести до катастрофи. Що самотність і неприйняття іншими може роз’їсти будь-яку душу. Що є речі, у які людина не має права втручатися, бо не здатна осягнути всіх наслідків своїх дій.

    Спочатку не надто популярний «Франкенштайн» отримав славу завдяки театральним постановкам. Згодом він надихнув письменників на створення інших фантастичних романів, серйозних і пародійних, зродив безліч кіноверсій, відеоігор, коміксів, телесеріалів і пісень різних виконавців.