Елеонор Портер «Поліанна дорослішає»

    Успіх «Поліанни» був таким стрімким, статус так швидко став культовим, а фанати поводилися так наполегливо, що Елеонор Портер вирішила написати другу частину своєї історії. Уже в 1915 р., за два роки після першого тому, на світ з’явилася книга «Поліанна дорослішає» (в іншому варіанті перекладу – «Поліанна виростає»). І закріпила письменницьку славу своєї творчині.

    Продовження пригод вийшло дуже природним, представляючи Поліанну в підлітковому, а згодом і в юнацькому віці. Перед невиправною оптимісткою й любителькою «гри в радість» постають нові виклики й життєві випробування. Спочатку вона має поїхати в Бостон до нових знайомих і принести промінь світла в будні Рут Кер’ю, зневіреної добровільної затвірниці, яка втратила багатого чоловіка й коханого племінника. Переконуючи сувору аристократку віднаходити довкола яскраві барви, Полінна зустрічає й інших цікавих людей. Наприклад, сироту-фантазера Джеймі, прикутого до інвалідного візка. Життєрадісного й, попри юний вік, саркастичного Джеррі, продавця газет. Сумну й втомлену від боротьби за виживання Сейді Дін. Змінюючи чужі історії, Поліанна мимохіть міняє й власну.

    Друга половина книги представляє нам 20-річну Поліанну. Так само незадоволена власною зовнішністю й незмінно переконана в користі «гри в радість», дівчина незумисне повертається до початку власної біографії в Белдінґсвілі. Її тітка Поллі знову не в гуморі, та й дорослий вік підкидає низку нових проблем: фінансові питання, вибір нареченого, професійне визначення тощо. Чи здатна старша й уже не настільки наївна дівчина зберегти віру в добро, навіть у скрутних умовах? Чи така вже універсальна її «гра в радість»?..