19 грудня минає 155 років від дня народження американської романістки, всесвітньовідомої письменниці, авторки «гри в радість» Елеонор Портер. Заголовна героїня її найвідомішого твору «Полліанна» вважається втіленням американського характеру й таким самим символом усієї американської дитячої літератури, як Том Соєр і Гекльберрі Фінн Марка Твена. Елеонор Портер основну частину життя присвятила поширенню у світі ідей добра й християнських цінностей, своїми книгами вчила співвітчизників шукати хороше в будь-якому явищі світу й дивитися в майбутнє виключно з оптимізмом.
    Письменниця походила з роду перших європейських переселенців в Америці: її дідусь Френсіс Ходжмен був першим у селищі Літлтон (штат Нью-Гемпшир) годинникарем і ювеліром. Пізніше дід розширив свій бізнес до аптекарського ремесла, фармацевтом став і його син, відповідно, батько Елеонор. Сама дівчина не мріяла спочатку про літературну кар’єру, значно більше уваги приділяючи музиці. Міс Ходжмен планувала зробити співочу кар’єру, для цього співала в церковному хорі, закінчила Консерваторію Нової Англії в Бостоні, давала власні концерти й уроки музики.
    Однак після заміжжя з бізнесменом Джоном Лайманом Портером музика в житті Елеонор відійшла на другий план. Чоловік-підприємець був змушений багато подорожувати в справах, тому родина постійно переїжджала: спочатку в Чаттанугу, далі – до Нью-Йорка, відтак – у Спрінґфілд. Хоча дітей в сім’ї так і не з’явилося, Елеонор Портер прагнула підтримувати родинне вогнище в зразковому порядку й займалася доброчинністю, відвідуючи дитячі притулки.
    Десь у той час у жінки визріла ідея спробувати свої сили в літературній творчості. Перші свої оповідання вона написала у 33 роки й надіслала до «Християнського вісника». Видання із задоволенням відразу ж опублікувало ці проби пера. Також її дебютну коротку прозу надрукував жіночий журнал «Домашній співрозмовник». У 1907 р. на світ з’явилася й перша повість під назвою «Проти течії: історія Маргарет». Також прихильно зустріли читачі романтичну комедію «Міс Біллі» та два її продовження – «Рішення міс Біллі» й «Міс Біллі виходить заміж».
    Та, звісно, найбільшу славу письменниці принесла «Полліанна», опублікована в 1913 р. Історія про сироту, яку батько перед смертю навчив «грати в радість» (тобто бачити позитив усюди, навіть у негативних ситуаціях і насправді трагічних обставинах), з’явилася надзвичайно вчасно. Політична ситуація в тогочасному світі вже була дуже напружена: наближалася Перша світова війна, науково-технічний прогрес бив усі рекорди, не даючи людству часу призвичаїтися й прийняти новий темп життя. «Полліанна» ж дарувала читачам душевне світло й відчуття якоїсь стабільності, надію й віру в хороше.
    Книга стала мегапопулярною буквально в один момент, і не тільки в США. Її оперативно переклали 8 мовами, кілька разів перевидавали, щоразу розпродаючи наклади, адаптували до театральної постановки й мюзиклу на Бродвеї в 1916 р. У 1920 р. в кінотеатрах вийшла й перша екранізація з Мері Пікфорд у головній ролі. Кажуть, «зірка» німого кіно заплатила письменниці величезний на той час гонорар за право на екранізацію. Уже згодом у Літлтоні звели пам’ятник Полліанні й почали щорічно в червні відзначати День Полліанни (інша назва свята – День радості). У психології навіть з’явився термін «принцип Полліанни», що пояснював несвідому схильність людської психіки погоджуватися з усіма позитивними твердженнями, що стосуються нас особисто.
    Читачі буквально засипали Елеонор Портер листами з проханням розповісти про подальшу долю улюбленої героїні. Тож письменниця за два роки випустила книгу «Полліанна дорослішає». Також успіх мали й наступні її твори – «Просто Девід», «Шлях до згоди», «Про гроші, гроші», «Світанок», «Мері-Мерая». Усього авторка написала 4 томи оповідань та 14 дитячих романів. Попри те, що наступні покоління літературознавців констатували не надто високий художній рівень книг Елеонор Портер, закладені в цих книгах ідеї та цінності переважили будь-які недоліки стилю. Тому ці твори й досі подобаються мільйонам людей на всіх континентах.

0 Коментарі