Математик, поліглот і казкар Олександр Волков

    Ще якихось 20 років тому прізвище цього письменника було відоме принаймні кожній другій дитині в країнах колишнього СРСР, сьогодні ж про нього в нашій країні призабули. Хоча найвідоміший цикл його книг і досі залюбки читають. Знайомтеся із ювіляром – Олександр Волков, письменник, талановитий педагог, популяризатор науки й перекладач. 14 червня – 130-й день його народження. 

Людина енциклопедичних знань, поліглот й інтелектуал, Олександр Мелентійович навчився читати вже в три роки. Але книжок у домі його батьків (фельдфебеля у відставці й швачки) було замало, аби вдовольнити інформаційну жагу хлопця. Тож у 8 років він самостійно опанував фах палітурника й взявся ходити будинками рідного Усть-Каменогорська, пропонуючи свої послуги. Звісно, старовинні, але потріпані книги клієнтів він не лише переплітав, а й активно читав. Замолоду він вивчив для себе французьку й німецьку мови, у часи Другої світової війни зазнайомився ще й із молдавською, аби перекладати вірші та пісні для тих газет, із якими у той час співпрацював. За життя встиг повчити дітей і юнацтво чи не всім предметам у різних училищах і гімназіях. А потім за 7 місяців засвоїв п’ятирічний курс математичного факультету Московського державного університету й після закінчення 20 років викладав вищу математику (!) в Московському інституті кольорових металів і золота. Ще й встигав вести літературний факультатив. 

    Яка ж історія зробила його улюбленцем маленьких читачів? Усе просто: коли в 1939 році Олександр Волков захотів вивчити ще й англійську мову, друг приніс йому для практики казку американського літератора Френка Баума «Незвичайний чарівник із країни Оз». Сюжет зацікавив письменника, й він узявся переказувати його маленьким синам. У процесі розповіді фабула сповнювалася нових подробиць, герої дещо змінювали імена й характери (наприклад, Дороті стала Еллі, а її песик Тотошка заговорив), і вже незабаром радянські малюки зачитувалися літературним перекладом-переказом найвідомішого твору Баума під заголовком «Чарівник Смарагдового міста». А далі популярність підкралася непомітно… 

    Самуїл Маршак, який першим побачив переказ літературного дебютанта, порадив йому взятися за перо професійно. Діти-читачі засипали письменника листами, вимагаючи продовження історії. Так на світ з’явився цикл із 6 книжок, у якому тільки перша мала запозичену фабулу. «Урфін Джус і його дерев’яні солдати», «Сім підземних королів», «Жовтий туман» і т. д. дивували малечу несподіваними поворотами сюжету, морем чарів, фантастичними персонажами (у т. ч. роботами й інопланетянами). А згодом у них з’явився цілий натовп продовжувачів і наслідувачів. Про Смарагдове місто Волкова пізніше писали Юрій Кузнєцов, Сергій Сухінов і навіть німецький автор Микола Бахнов (колективний псевдонім). До речі, у Східній Німеччині цикл російського перекладача був надзвичайно популярним і зберігав попит читачів навіть після того, як їм відкрився оригінальний цикл Баума. 

    Заради справедливості, варто сказати, що Волков створив не лише цю серію. Ще він написав чимало віршів, науково-популярних й історично-пригодницьких творів для дітлахів про епоху князювання Ярослава Мудрого, історію мореплавства, царювання Петра І тощо. Але сьогодні його ім’я все-таки пов’язують із пригодами дівчинки Еллі та Великим і Жахливим Гудвіном.