Є особливий шарм в обміні страшними історіями вночі, під потріскування полум’я. Так свого часу розважалася й Мері Шеллі, коли під час мандрівки Швейцарією в компанії чоловіка Персі Біші Шеллі, друзів сім’ї Джорджа Байрона й Джона Полідорі випало напрочуд холодне літо. Гріючись біля каміну в будинку для відпочинку, компанія читала вголос готичні казки. А раз влаштувала змагання на найстрашнішу розповідь. Персі Шеллі й Байрон, у результаті, так і не опублікували свої імпровізовані байки. А от інші учасники ризикнули. Джон Полідорі створив оповідання «Вампір», що стало одним із джерел «Дракули» Брема Стокера. Мері Шеллі ж написала свого найвідомішого «Франкенштайна».

Якщо ви не можете пригадати, звідки знаєте, що вампіри бояться часнику й убити їх можна в момент сну в труні (вдень), то знайте: цими важливими лайфгаками ми зобов’язані Брему Стокеру! Його класичний горор – випадок у літературі де в чому унікальний. Не надто видатний у плані стилю й оригінальності, «Дракула» зміг стати справжньою поп-іконою. Мало того, що сам роман неодноразово екранізували, наслідували, пародіювали, продовжували й переінакшували митці різних спеціалізацій і ступенів обдарованості. Самі виписані ним образи вампіра графа Дракули й борця з нечистю Ван Гелсінга стали стереотипом. А моделі поведінки кровопивць і методи боротьби з ними так щільно вплелися в масову культуру, що сприймаються як колективне несвідоме.

Щойно розв’язавши одну резонансу справу, Пуаро поспішає зі Стамбула до Великобританії на виклик урядових осіб, аби взятися за іншу. За допомогою давнього друга – директора залізничної компанії синьйора Бука – детектив отримує дефіцитне місце в купе престижного «Східного експресу». Приємна подорож в оточенні пістрявої компанії людей різних національностей і характерів дещо псується звертанням грубого й підозріливого американця Ретчетта. Неприємний багатий тип вимагає, щоб знаменитий детектив став його особистим охоронцем. Еркюль відхиляє пропозицію, а на ранок виявляє Ретчетта вбитим.

Похмуре й облізле за фасадами місто Пеліґан загрузло в злочинності й корупції. Його газети цілковито підтримують лінію бездарного й безвольного мера, ігноруючи проблеми населення, люди зникають і гинуть за загадкових обставин – і нікому немає до цього діла, суспільство цілковито збайдужіло до всього, крім власних інтересів. Ось у такому непривітному світі живе енергійна клаповуха дівчинка Лілі Поткін, яка мріє про кар’єру серйозного журналіста й детектива.

Уявіть середніх розмірів американське містечко кінця 30-х років ХХ століття. Місцеве населення все ще тероризують гангстерські угруповання, поліція не завжди може дати раду організованій злочинності, однак не цурається у своїй роботі жорстоких і незаконних методів. Саме в таких обставинах умовного Готема живе юна міс Блендіш, донька мільйонера, яка планує гучно відсвяткувати своє 24-річчя. Вона звикла до розкошів, ніколи не бачила труднощів і пишається заможним гарним нареченим. Залишилося одержати в подарунок від батька діамантове кольє – і життя вдалося! Та дорогий подарунок привертає небажану увагу бандитів. У момент пограбування щасливої іменинниці щось іде не так, і гангстерам спадає на думку інша, значно страшніша ідея: для чого брати небезпечне й незручне для продажу кольє, коли можна вкрасти його багату власницю...

Юні любителі детективів добре знайомі з Агатою Містері – героїнею численних книг італійського письменника Маріо Паскуалотто, відомого під псевдонімом Сер Стів Стівенсон. Дванадцятирічна Агата мріє стати авторкою детективних романів, наділена розкішною пам’яттю, інтуїцією та логікою. На шляху до літературної кар’єри вона допомагає значно менш обдарованому кузенові Ларрі, учню школи детективів, розслідувати загадкові події в різних країнах світу. А ще виховує кота Ватсона з нюхом собаки-слідовика.