Брем Стокер «Дракула»

    Якщо ви не можете пригадати, звідки знаєте, що вампіри бояться часнику й убити їх можна в момент сну в труні (вдень), то знайте: цими важливими лайфгаками ми зобов’язані Брему Стокеру! Його класичний горор – випадок у літературі де в чому унікальний. Не надто видатний у плані стилю й оригінальності, «Дракула» зміг стати справжньою поп-іконою. Мало того, що сам роман неодноразово екранізували, наслідували, пародіювали, продовжували й переінакшували митці різних спеціалізацій і ступенів обдарованості. Самі виписані ним образи вампіра графа Дракули й борця з нечистю Ван Гелсінга стали стереотипом. А моделі поведінки кровопивць і методи боротьби з ними так щільно вплелися в масову культуру, що сприймаються як колективне несвідоме.

    Між іншим, Стокер, хоч і ввів моду на вампірів, але не був у цій галузі піонером. Багато проговорених ним ідей і сюжетних ходів прозвучали в його талановитих попередників – в оповіданні «Вампір» англійського письменника Джона Полідорі й готичній повісті «Кармілла» ірландського письменника Шеридана Ле Фаню. Та й про багатий фольклор різних народів не забуваймо. Загадково-романтичним і трагічним персонажем Дракула став не завдяки своєму авторові, а через вільну екранізацію роману від Френсіса Форда Копполи.

    Однак прочитати класичну історію все одно варто, хоча б для того, щоб знати, із чого почалася популярність кровопивць. Та й сюжет цілком здатний втримати увагу читача. Якщо коротко, то він такий. Молодий помічник юриста Джонатан Гаркер приїжджає на запрошення клієнта контори графа Дракули в його маєток у Трансільванії для залагодження деяких майнових питань. Дракула придбав нерухомість в Англії й планує переїхати в нову для себе країну. Доволі швидко Джонатан розуміє, що господар палацу – страшна й кровожерна потойбічна істота, що замислила переїзд із геть не безневинною метою. Смерті романтичних молодих дівчат, легка любовна лінія, створення нових вампірів і полювання на них – читачеві є чим злегка полоскотати нерви й зайняти час у темний період доби.