Адвокат нечистої сили, політик і маляр Василь Королів-Старий

    Різнобічно обдарований, талановитий і недостатньо шанований на батьківщині Василь Костьович Королів-Старий народився 16 лютого 145 років тому. Письменник, громадський діяч, лікар ветеринарної медицини й науковець у галузі тваринництва, перекладач і видавець, він значну частину свого життя прожив у Чехословаччині, хоча народився поблизу славнозвісної Диканьки. Шлях активної громадської й політичної роботи на славу України він обрав свідомо. У 1917 році перейшов із православ’я в греко-католицький обряд. Був незмінним учасником Товариства українських поступовців. Попри тривале життя за кордоном, до останнього не змінив громадянства УНР на чеське. І долаючи в літньому віці фінансову скруту, а часом і злидні, усі можливі кошти спрямовував на видання товариства «Час» та інші, «щоб не осоромити перед чехами українського імені».

    Батько Василя, настоятель Свято-Троїцької церкви в Диканьці, прагнув зробити із сина священника. Тому віддав юнака спочатку до Полтавської бурси, а потім до Полтавської духовної семінарії. Однак на майбутнє в парубка були інші плани. Тому, закінчивши, на догоду батькові, духовні навчальні заклади, він вступив до... Харківського ветеринарного інституту. Надалі фах ветеринара не раз ставав Короліву в пригоді. Так, у 1911 році він відкрив у Києві першу в Україні ферму «Зааненталь» з утриманням заанентальської породи кіз, яку завіз зі Швейцарії. Випустив кілька посібників із ветеринарії. А в роки перебування в Чехії, викладав у Подєбрадах в Українській господарській академії. Та й загалом, політична, літературна, перекладацька та журналістська діяльність не заважали нашому героєві упродовж життя працювати за фахом – лікувати тварин та досліджувати їхню фізіологію (якщо не рахувати того неприємного періоду, коли він був заарештований владою).

    До Праги він потрапив із дипломатичною місією від уряду УНР, що досить логічно, зважаючи на його активну громадянську позицію, участь в Українській Революції, роботу в численних просвітницьких гуртках та дружбу із Симоном Петлюрою. Як в Україні, так і в Чехії його діяльна натура не знала спокою. Ще навчаючись у семінарії, у серпні 1896 року, Королів описав в оповіданні схильність інтелігенції Диканьки до забобонів і послав цей твір у петербурзький часопис «Син Отечества». Оповідання було опубліковане, а його 18-літнього автора запросили до постійної співпраці. З того часу Василь Костьович не випускав пера з рук. Свої твори він розсилав по різних видавництвах і журналах. Загалом працював у понад 50 часописах, написав майже 100 книжок і брошур. Його статті, новели й оповідання розкинуті в пресі України, Галичини, Буковини, Карпатської України, Америки та в різній еміграційній пресі.

    Королів став засновником найбільшого й найактивнішого в Києві видавництва «Час» (1908 – 1920), яке видавало критико-бібліографічний місячник «Книгар» (компанію в редагуванні видання Василеві складав Микола Зеров). Працював секретарем редакції газети «Рада», єдиної щоденної громадсько-політичної газети українською мовою в Україні (1906 – 1914). Часто під різними псевдонімами (В. Диканський, Старий Василь, Подорожний, П. Щур, Хуторянин Старий, В. Дикий, Amator та ін.) виступав на сторінках газет «Трибуна» й «Відродження». Пізніше Василь Костьович перекладав казки із чеської й словацької мов (назбиралося аж на 14 книжок), написав мемуари про Симона Петлюру, допомагав другій дружині Наталені Королеві реалізуватися в якості письменниці, ще й про власну художню творчість не забував. Цікаво, що своєрідним хобі для цієї діяльної натури стало малярство: Василь Королів-Старий створював пейзажні полотна, на яких закарбував красу природи Закарпаття, а часом ще й розмальовував церкви цього регіону й ілюстрував власні книги. Цьому ремеслу він почав вчитися ще в семінарії, а згодом закінчив художню школу в Києві під проводом відомого митця І. Їжакевича.

    Найбільшу славу й любов серед українських читачів цьому авторові принесла збірка казок «Нечиста сила», у якій Королів-Старий майстерно поєднав фольклорні мотиви з особистою фантазією. У цих казках письменник виступив у ролі адвоката потерчат, русалок, чортової матері й багатьох інших несподіваних істот українського міфу, переконуючи, що вони ставляться до людей значно краще, ніж люди до них. Також подобаються читачам українізовані перекази європейських народних казок «Чарівне намисто», збірки п’єс для дитячого театру, поеми про неординарних жінок в українській історії (Анну Регіну, Марту Борецьку, Роксоляну, Ведмедівську Попівну).