Василь Королів-Старий «Нечиста сила»

    Для чого тільки не розповідають малечі казки! Щоб зацікавити життям, пояснити складні речі, переконати бути слухняними, вмовити, нарешті, заснути… Але здебільшого, від найдавніших часів, – аби застерегти від небезпек світу з усіма його нещастями й лихом. Тож не дивно, що так багато казок – як народних, так і літературних – можуть неабияк налякати своєю жорстокістю та моторошними образами. Казки із цієї збірки зовсім інакші. Написані соковитою, багатою українською мовою, вони показують життя з різних боків і переконують, що винуватцями своїх напастей найчастіше бувають самі люди, а не якісь сторонні зловорожі сили.
    Усі казки Королева-Старого, за його словами, переказані йому письменником-авантюристом, що три роки жив поруч із нечистою силою (духами й демонічними істотами українських міфів) і, на її доручення, став справжнім адвокатом всіляких потойбічних створінь. Усі історії збірки дуже емоційні, щирі, теплі, пройняті добротою й терпимістю. Їх затишно читати на ніч, загорнувшись у теплу ковдру. Особливо, коли за вікном виє Віхола – лінива донька бабусі Дюді із розкішного крижаного палацу. Або біля штучної новорічної ялинки – бо ж усі знають, що, зрубавши в лісі справжню зелену красуню, ти позбавиш оселі пухнасту милу Хуху, що вміє нявкати, неначе кошеня. А без домівки в мороз і згинути недовго! Деякі казки описують людські гріхи, від яких нечиста сила захищає або за які карає. Так, Мара приходить до заздрісників, що чинять зло близьким. Літавицею може стати ласкава мати, що тільки так може розрадити синочка, який потерпає від кпинів мачухи. Старенька негарна Потороча вберігає нерозважливих відчайдухів від мандрів закинутими аварійними будівлями, а Перелесник з’єднує закохані серця. Поруч із ТАКОЮ нечистою силою хочеться жити…