Юна Чарліна Бейкер страшенно любить читати й виховується в респектабельній родині пекаря та домогосподарки. Щоправда, уявлення про респектабельність у її батьків своєрідні: дівчинка не допускається до жодної хатньої роботи, проводячи час виключно за читанням, їжею та сном (ну, ще в школу часом ходить). Іншими словами, живе ідеальним з погляду кожного затятого книголюба життям. Єдина її мрія – працювати бібліотекарем у палаці короля Верхньої Норландії. Для цього Чарліна наважується навіть відправити в палац своє резюме.
    Та раптом на порозі Бейкерів з’являється їхня далека родичка Семпронія й забирає Чарліну для виконання дуже важливого завдання. Дівчинка має наглядати за будинком місцевого чарівника Вільяма, доки того лікуватимуть ельфи. Тут усе шкереберть: щогодини в будинку росте кількість брудного посуду й білизни, у мийках на кухні немає кранів, дім щоразу дивує новими кімнатами й переходами, що ведуть хтозна-куди. Нечупарна й розбещена Чарліна й не думає наводити лад, натомість риється в чарівницькій бібліотеці. Можливо, бруд і лінощі поглинули б дівчинку цілком, однак одного дня перед вхідними дверима виникає Пітер – дивнуватий хлопчик, якого мати відправила на навчання до чарівника. А ще в домі знаходиться дуже магічна собачка, і Чарліні приходить звістка: королю сподобалося її резюме, дівчинку беруть на роботу...
    Це вже третя й остання книга Діани Вінн Джонс, де з’являється чарівник Хаул, його дружина Софі й вогняний демон Кальцифер. Хоча цього разу вони й не головні герої. Сюжет, як завжди, сповнений казкових поворотів, дивовижних створінь, загадок і пригод. Персонажі шукають скарби, долають монстрів, виконують заклинання й, зрештою, отримують свій щасливий фінал. На відміну від «Мандрівного замку» й «Повітряного замку», «Будинок...» не має любовної лінії й видається трішки вторинним. Чимало проблем розв’язуються без особливих зусиль героїв, та й характери прописані дещо схематично. Утім, книжка все одно здатна захопити читача й сподобається всім юним любителям магічного фентезі.

0 Коментарі