Вілл Ґомперц «Що це взагалі таке? 150 років сучасного мистецтва в одній пілюлі»

    Чи не кожна людина, не пов’язана професійно зі світом мистецтва, хоча б раз у житті дивувалася, почувши ціну, за яку з аукціону пішов черговий живописний шедевр. І «дивувалася» – це ще м’яко сказано... Банан, прикріплений скотчем до стіни, коров’ячі голови у формаліні, «каляки-маляки», у яких годі роздивитися впізнавану форму, викликали в «простих смертних» цілу бурю найрізноманітніших емоцій. Гнів, роздратування, шок, огиду, скепсис і цілковите нерозуміння. Чому щось ніби намальоване двохрічною дитиною робить на артринку революцію й примушує фінансових магнатів діставати зі своїх банківських рахунків мільйони?..

    Редактор відділу мистецтв ВВС, колишній директор із медіатехнологій лондонської галереї Тейт Вілл Ґомперц поставив перед собою амбітну мету: пояснити недовірливим читачам естетичну й історичну цінність сучасних творів мистецтва. Прослідковуючи розвиток мистецьких течій від імпресіонізму в другій половині ХІХ ст. й до постмодернізму у ХХІ ст., автор розповідає про найвідоміших митців, їхні наріжні для прогресу творіння, світоглядні позиції й роль у мистецьких шуканнях нащадків.

    Із цієї книги ви дізнаєтеся, чим фовізм відрізняється від дадаїзму, неопластицизму й абстрактного експресіонізму, хто ввів моду на поп-арт, які картини рубежу ХІХ-ХХ ст. і досі вважаються епатажними. А також прочитаєте чимало нових для себе імен і назв, знатися на яких приємно кожній освіченій людині.

    Утім, важко сказати, що Вілл Ґомперц цілковито досягнув гучно заявленої мети. Якщо ви не сприймаєте абстракціонізм і все, що було після нього, навряд чи прочитання книги змінить вашу думку. Автор занадто захопився перерахуванням митців, зробивши ставку на аналітику й відсунувши на задній план емоційну складову сприйняття. Крім того, читачеві заважає замала кількість ілюстрацій. Книгу буквально потрібно читати з телефоном, якщо ви хочете роздивитися всі названі твори, а не просто довіритися автору і його опису побаченого. Звіряння з Гуглом по кілька разів за сторінку неабияк втомлює, гальмуючи процес читання, й добряче охолоджує інтерес до теми.