Злидар із принципу й ініціатор унікальної енциклопедії Дені Дідро

    Мислителя й письменника Дені Дідро, який народився 5 жовтня 310 років тому, часто ставлять в один ряд із Ларошфуко. Насправді ж, цих двох гострословів розділяє рівно 100 років, а об’єднує лише вміння вигадати блискучий афоризм і французьке громадянство. На відміну від витонченого колеги, що благополуччя країни пов’язував виключно з багатством і привілеями свого класу, Дідро мріяв про максимальну свободу й освіту для всіх, допомогу бідним, позбавлення дворянства й духовенства їхніх виключних прав.

    Сам філософ походив із так званого третього суспільного стану (його батько з діда-прадіда точив ножі) й протягом усього життя сильно бідував. Не в останню чергу його голодні вмлівання пояснюються його ж характером і поглядом на світ, адже ані здібностей, ані покровительства йому не бракувало. Батько не раз намагався віддати Дені в навчання – то в єзуїтський коледж, то на юридичний факультет університету. Однак із систематичною освітою в майбутнього просвітителя не склалося: він вважав себе матеріалістом, висміював церкву, а здобути фах адвоката йому завадив брак внутрішньої дисципліни. Щодо останнього він потім не раз пошкодував, адже був напрочуд красномовним і міг би досягти неабияких успіхів у цій професії. Та й батько відмовився надсилати йому гроші в Париж після відмови від вишу.

    Намагаючись забезпечити себе, Дідро брався вчителювати в багатих родинах, писав проповіді для дрібних священників, редагував неякісні книжки. Одного разу книготорговець Лебретон запропонував молодому таланту взятися за редагування англійської технічної енциклопедії Чемберса. Дені Дідро загорівся самою ідеєю створення енциклопедії про все на світі, зібрав команду однодумців і взявся втілювати план у життя. Ця команда, що на різних етапах включала Д’Аламбера, Вольтера, Монтеск’є та багатьох галузевих авторів, що добре зналися на техніці та ремеслах, працювала над масштабним виданням протягом 30 років. Енциклопедія включала 35 томів зі статтями й гравюрами. Значну частину матеріалу створив особисто Дідро, готуючи публікації про філософію, естетику, політику, природознавство. Філософ особисто ходив на виробництво, спілкувався з майстрами, опановував нове для себе ремесло й викладав усе на папері.

    Здібності Дені Дідро були унікальними, він володів основами майже всіх відомих на той час наук, ненастанно розвивав свій розум. Крім енциклопедії, яку раз у раз забороняли за критику церкви й короля, письменник створив кілька моралізаторських п’єс, що стали передвісниками французької міщанської драми (до цього на батьківщині Дідро визнавали або трагедії, або комедії, та не їх мікс). А ще – трактати про акторське мистецтво й театр, гостро натуралістичні й болісні романи «Черниця» й «Жак-фаталіст», діалог «Племінник Рамо» та інші прозові твори.

    На противагу ображеним французьким аристократам пруський король Фрідріх ІІ був готовий надрукувати видатний довідник у Берліні. Та Дідро до кінця боровся за те, щоб праця всього його життя побачила світ саме у Франції. На цій підставі він втратив чимало колег, які не витримали тиску й браку матеріального заохочення за таку титанічну працю. Зрештою, видатний філософ свого добився. Усі його книги побачили світ (більша частина – посмертно) й стали підґрунтям для Великої французької революції.

    Сам автор не хотів бунту, він вірив у поступ і людський розум. Серед його афоризмів добре виражають життєве гасло письменника такі: «Людина перестає мислити, коли перестає читати» і «Найщасливіша людина та, яка дарує щастя найбільшій кількості людей».