«Хрещений батько» англійських привидів і видатний ексцентрик Чарльз Дікенс

     Якщо ви коли-небудь бачили мультсеріал «Качині історії», то точно пам’ятаєте Скруджа Макдака – літнього качура з величезними статками й непомірним рівнем жадібності. Та значно менше людей знають, що цей мультперсонаж має літературного прототипа з ХІХ століття – Ебенезера Скруджа. Бездушний і феноменально скупий чолов’яга з «Різдвяної пісні в прозі» й близько не такий комічний, як Макдак. Однак у нього з’являється шанс кардинально переосмислити своє життя, і він ним скористається. 

    Творець «Різдвяної пісні в прозі» Чарльз Дікенс народився 7 лютого 210 років тому й подарував сучасній популярній культурі не лише пана Скруджа. Навіть цей твір мав великий вплив на «розкручений» сьогодні туристичний міф про британських привидів. Їхня з’ява так вразила сучасників письменника, що про душі померлих у місцевих замках почали говорити не лише їхні живі земляки. Паранормальних гостей почали активно вводити в популярні твори численні наслідувачі, а різдвяні історії без привидів на якийсь час й узагалі стали неможливими.

    Інші приклади присутності Дікенса в масовій культурі ХХ-ХХІ століть не менш вражаючі. Так, британський рок-гурт Uriah Heep завдячує своєю назвою однойменному героєві з роману Дікенса «Девід Копперфілд». До речі, саме через телеекранізацію «Девіда Копперфілда» в кінематограф увірвався юний Деніел Редкліфф, що зіграв там головну роль (і вже пізніше прославився як кіноверсія Гаррі Поттера). На честь Девіда Копперфілда взяв собі псевдонім і всесвітньовідомий американський ілюзіоніст і гіпнотизер. 

    Над творами Чарлза Дікенса в останній кіноадаптації «Убивства в Східному експресі» Агати Крісті регоче Еркюль Пуаро. А в культовому британському фантастичному серіалі «Доктор Хто» з’являється й сам Дікенс (чи то пак актор, що грає письменника) й разом із головними героями ганяється за привидами. 

    Звісно, сьогодні стиль Дікенса вже не так легко сприймається, як у вікторіанській Англії. Про це з гумором, гідним самого письменника, говорить й актор Г’ю Лорі: «Я почав читати Дікенса після Твіттера і, здається, потягнув м’яз у мозку...». Утім, «Пригоди Олівера Твіста», «Великі сподівання», «Посмертні записки Піквікського клубу» не випадково входять до скарбниці світової літературної класики й продовжують отримувати все нові кіноадаптації. А над загадками недописаного детективного роману «Таємниця Едвіна Друда» й досі б’ються митці, письменники та читачі: хто ж там, зрештою, убивця й чи вмер той Друд?.. 

    Чарлз Дікенс майстерно вмів створювати опуклих живих персонажів із найрізноманітніших соціальних станів сучасної йому Британії. Кожен герой мав свої неповторні звички й характер і, водночас, був дзеркалом тогочасного життя в Лондонських нетрях, в аристократичних салонах, серед звичайних буржуа. 

    Сам письменник знав про світ не з чужих слів. Він народився в сім’ї дрібного фінансового клерка, що, своєю чергою, походив від шлюбу ключника з економкою. Батько Чарлза зазнав злиднів і потрапив у боргову в’язницю. Певна річ, і всі його домочадці потерпали від нужденності. 11-річний Чарлз мав шукати роботу, аби допомогти батькам і братам із сестрами. Так він пройшов шлях від звичайного робітника на фабриці з виготовлення вакси до блискучого репортера в центральних лондонських газетах. Відтак він присвятив своє життя літературі, документалістиці (не раз писав нариси про подорожі в США й Італію), видавничій справі (започаткував кілька газет, у яких про себе вперше заявили кілька знаменитих письменників). 

    Детальніше про біографію митця, його ексцентричні звички й незвичайні здібності читайте в нашій онлайн-презентації «Чарльз Дікенс – щасливець літературної долі».