Чарлз Дікенс «Різдвяна пісня в прозі»

    Чи знаєте ви, що є люди, які не чекають Різдва, не вірять у його особливу атмосферу? Ба навіть із затятою агресією ставляться до будь-яких згадок про Велике Свято. На кшталт компаньйона померлого Марлі, скнари й відлюдька Скруджа, який «запрограмований» винятково на матеріальне. Тож кожен вияв доброчинності направду дратує Скруджа – й він спересердя вигукує: «Я сам не веселюсь і не розважаюся на Різдво, тому не можу й не хочу платити за розваги всіляких ледацюг». Зовнішність Скруджа, як і його душа, скрижаніла, тож йому важко прийняти передсвяткову радість небожа, від якого так і пашіє жаром. 

    Однак не забуваймо, що Різдво – то час дивовиж і чудернацьких перетворень. Тим-то варто лише Скруджу повернутися додому й вставити ключа в замкову щілину – і…

    Якщо ви полюбляєте читати казки про чарівних істот, то ви помилилися дверима. Але коли ви готові сприйняти хоча б дещицю «horror fiction», то вам сюди. Бо ж зустрічі з привидами можуть нажахати навіть такого «сухаря», як Скрудж. Разом із тим, ці «візити» мало-помалу повертають героєві людяність через нагадування йому себе колишнього (дитинство), демонстрацію його теперішнього очима й вустами рідних (небіж) та знайомих (сім’я Кретчитів), прогнозування лиховісного майбутнього, якщо Скрудж відмовиться від «переродження».

    Тож можливо, варто пережити зустріч із жахом, аби серце сповнилося піснею та радісним вигуком: «Merry Christmas»?..