Трагічний провидець Герберт Веллс

      «Я вас попереджав, прокляті ви дурні!» – цю фразу Герберт Джордж Веллс написав у передмові до чергового перевидання своєї «Війни в повітрі» в 1941 році, попросивши зробити її своєю епітафією. Видатний письменник-фантаст, філософ, біолог і публіцист, 155 років від дня народження якого ми святкуємо 21 вересня, мав на таке самовпевнене, уїдливе й абсолютно не толерантне висловлювання беззаперечне право. Ще на рубежі ХІХ – ХХ століть він передбачив планетарні війни з використанням отруйного газу, авіації й чогось подібного до лазера, а на початку Першої світової війни вже попереджав людство про Другу світову війну, що розгорнеться в 40-і роки ХХ століття, й про атомну бомбу, яку за багато років потому скинуть із літака.

    Як людині жити з таким даром передбачення, наперед знаючи, які катастрофи спричинить людство? Хтозна, про це відомо, мабуть, тільки справжнім геніям. Ймовірно, сам літературний першопроходець у жанрі наукової фантастики й в страшному сні не бачив, що його найпохмуріші прогнози справдяться так швидко… Але славу пророка він здобув чи не від початку письменницької кар’єри. І хоча, крім фантастичних повістей та оповідань, він написав два підручники з історії, підручник із біології, цілу купу філософських трактатів і публіцистичних статей на теми соціального устрою, у скарбницю світової культури увійшли саме його художні передбачення, що відразу після видання здавалися нашим пращурам лише хворобливою фантазією ексцентричного плебея. 

   Аристократичним походженням Герберт Веллс і правда не міг похвалитися: його тато й мама служили садівником і покоївкою, потім відкрили власну, не надто успішну, крамницю. Якийсь час батько заробляв професійною грою в крокет, яку довелося припинити, коли горопашний спортсмен зламав стегно. Тоді ж іще юному Гербертові довелося на довгий час забути мрії про наукову кар’єру й заробляти на допомогу родині то на мануфактурі, то помічником аптекаря, то шкільним учителем. 

    Утім, перший же його фантастичний твір – «Машина часу» – зробив Веллса всесвітньовідомим. Уже пізніше з’явилися «Людина-невидимка», «Острів доктора Моро», «Люди як боги», «Війна світів». Остання стала причиною анекдотичної події. Представлена наприкінці 30-х радіовистава з талановитим актором, який трагічним голосом вів псевдорепортаж із місця подій та описував нищівний напад марсіан на США, викликала масову істерію та паніку. Озброєні громадяни ховалися в підвалах, тікали за межі великих міст і щодня чекали на прихід жахливих прибульців-людожерів, що вже, за чутками, майже винищили людську расу… 

    Письменник і боявся своїх передбачень, і почувався ледве не винним у тім, що вони справдилися. Запеклий противник класової боротьби, націоналізму, війн та революцій, бездумного й надшвидкого розвитку технологій, за якими не встигає мораль, він вірив у єдину планетарну державу та вкрай поміркований, поступовий розвиток усіх галузей суспільного життя. Одним із перших європейських письменників він відчув загрозу фашизму. Та до його слів не сильно дослухалися ті, хто міг щось змінити… 

    А от вплив на інших письменників і просто вразливих людей Веллс справив неоціненний. Про це найліпше написав радянський письменник Лев Успенський: «Часом я думаю: в Пеклі двох світових воєн, у Чистилищі великих соціальних битв нашої доби, у двозначному Раю його наукового й технічного прогресу, що інколи нагадує катастрофу, багато хто з нас, тихих гімназистів і «комерсантиків» початку століття задихнувся б, розгубився, зійшов би з рейок, якби не цей Поводир по немислимому». Досліди, описані в «Докторі Моро…» допомогли не збожеволіти тим, хто бачив наслідки експериментів у Бухенвальді. І до газових атак психологічно й морально допомогли підготуватися книжки того ж самого батька фантастики…