Герберт Веллс «Машина часу»

    Відносно невеликий за обсягом, цей науково-фантастичний роман мав надзвичайний вплив на літературу ХХ століття. Саме з нього починається мода на мотив подорожей у часі за допомогою техніки. Також цей твір вважається однією з ранніх антиутопій, написаних ще до того, як цей піджанр фантастики був «офіційно» визнаний книголюбами. 

    Картина майбутнього, намальована похмурим пером Веллса, доволі неприємна й навіть страшна для читача. Головного героя заносить в епоху, коли від людства залишилося дві напівтваринні раси – морлоків (наступники робітничого класу) та елоїв (нащадки розніженої еліти). Вочевидь, у якийсь момент людство перестало активно користуватися мозком (уже зараз не страшно?..) і стрімко деградувало до дикунського стану. Тепер елої живуть на поверхні Землі, насолоджуючись фруктами й вигріваючись на сонечку. У них немає жодних турбот, вони спокійні, задоволені й не звиклі до праці. І все б нічого, але вночі приходить кошмар. Елої недаремно панічно бояться темряви, адже саме під її покровом із підземних світів являються морлоки, аби навіки потягнути у свої оселі чергову «наземну» жертву (спойлер: нічого хорошого з тією жертвою внизу не буде). 

    Сповнений жаху, мандрівник вирушає ще далі в часі, але майбутнє тільки гіршає, доки планета не сягає останніх днів і людство не зникає остаточно. Вікіпедія підказує, що в чорновій версії роману ще були сцени, коли наші з вами нащадки перетворилися на подобу безхвостих кроликів, харч для гігантських членистоногих. Однак редактор вирішив, що такий вигляд майбутніх людей надто шокує читачів, і викреслив ті сцени від гріха подалі... 

    Попри песимістичні погляди й ущипливий стиль Веллса, його твори читати цікаво. Підлітків у них приваблюють пригоди, стрімка зміна локацій і сміливі ідеї. Дорослих вражає глибина філософії й правдоподібні прозріння автора. Ця історія не даремно попала в категорію літературної класики й вважається якщо не обов’язковою, то точно бажаною для ознайомлення.