Дара Корній «Чарівні істоти українського міфу. Домашні духи»

    Не встигли ми перевести подих після блукань лісами, степами й горами в пошуках спориша, чугайстра та мавок, як майстер українського фентезі Дара Корній підкинула нових тем для роздумів. На цей раз енциклопедія духів поповнилася досьє на невидимих істот, що оберігають домівку, подвір’я, усілякі господарські споруди й неабияк втручаються в повсякденне життя людини.

    Друга книга міфологічної художньо-довідкової серії розповідає нам про покутнього й жароока, воструху й табунника, втілення дрімоти, захмеління й навіть смерті. Читач дізнається, як перенести домовика з однієї оселі в іншу. З’ясовує, чому не бажано вішати дзеркала одне навпроти одного. Вчиться вирощувати власного хованця (для цього необхідно лише дев’ять днів носити під пахвою перше яйце чорної курки, не митися, не хреститися й не розмовляти, але хіба такі дрібниці зупинять справжнього чаклуна?..). Вражається, яких істот вигадували наші пращури, аби покарати ближніх за недоліки й відступи від моралі.

    Та чому, власне, вигадували? Насправді всі описані в книзі ритуали й забобони дуже детальні та мають цілком практичний вигляд. Зараз важко уявити, що життя попередніх поколінь українців було настільки регламентоване. Чи не кожен день місяця пов’язаний із якимось духом, а кожна подія, нове придбання, дражлива думка вимагає узгоджень із потойбічними силами. З іншого боку, ця щедра «книга буття» захоплює продуманістю. І не менше захоплює підхід Дари Корній до висвітлення теми: це перевірений, багатий етнографічний матеріал, однаково цікавий і дітям, і дорослим.

    Казки в «Домашніх духах» стали ще чарівнішими. Міфічних істот уже язик не повертається назвати демонічними. На відміну від всіляких потороч, що населяють природу, язичницькі мешканці будинку й подвір’я рідко бувають зловорожими. Навпаки – вони допомагають людині зробити свій побут кращим, а душу – чистішою.

    Дуже тішить, що ця книга в серії не остання, авторка вже підготувала наступну й зупинятися не збирається.