Александр Дюма «Три мушкетери»

    Абсолютна класика історичного й пригодницького роману, яка ще кілька десятиліть тому була must read для кожного підлітка, в останні роки відчутно втратила свої позиції. І жанр цей уже давно не очолює читацькі рейтинги, поступившись лаврами фентезі й детективам, і сам письменницький стиль літературної знаменитості ХІХ століття багатьом видається важкуватим, затягнутим. Однак кінематографісти світу не здаються, продовжуючи відтворювати на екрані один із найчастіше екранізованих творів в історії (буквально у 2023 році вийшла дилогія з європейськими зірками кіно). Та й в інших творах мистецтва про метра Дюма не забувають, наслідуючи його перо, продовжуючи й обігруючи пригоди відомих героїв.

    Завдяки цьому, сюжет «Трьох мушкетерів» і досі відомий майже кожному читачеві, навіть тим, хто цю книгу в руки не брав. Утім, про всяк випадок нагадаємо основну подієву канву. Молодий гасконець з небагатого, але дворянського роду Д’Артаньян прибуває до Парижа, мріючи стати королівським мушкетером. Шлях до престижного військового підрозділу не такий простий, навіть за «блатом», тож запальному юнакові доведеться пережити чимало пригод. Мимохіть він стане учасником політичних й амурних інтриг у протистоянні королеви Анни Австрійської та кардинала Ришельє, зустріне й втратить кохання всього життя, візьме участь у кількох гучних бойовищах, неодноразово битиметься на дуелі. І, звісно ж, дізнається, що таке справжня віддана дружба: його доля навічно поєднається з трьома гульвісами, королівськими мушкетерами Атосом, Портосом й Арамісом.

    На момент написання Дюма явно не планував робити свій роман підлітковим. Книга була розрахована на широкий читацький загал і вважалася типовим твором із продовженням: частини публікувалися в газеті Le Siècle й обривалися на найцікавішому місці. Із цим романом, як і з «Графом Монте-Крісто», «Чорним тюльпаном» і ще низкою книг, письменникові допомагав колега Огюст Маке. Однак масштаб його внеску й досі лишається для дослідників загадкою, свого ж часу доробок Маке не визнав навіть суд, відмовивши літераторові в авторському праві на романи.

    У дорослому віці «Три мушкетери» сприймаються геть інакше, ніж у дитинстві. Досвідчений читач чудово бачить й авторську іронію, і натяки на не завжди гідні душевні пориви головних героїв. Тоді як у юності всі ці нюанси заступає романтизована дружба й позірне благородство мушкетерів. Тож радимо читати книгу в будь-якому віці, оцінюючи її багатошаровість і майстерно виписану фабулу. Тим більше, що цей «товстунець» (повне видання налічує близько 700 сторінок) має ще два продовження: «Двадцять років потому» і «Віконт де Бражелон, або Десять років потому».