Григорій Козлов «Замах на мистецтво: артдетектив»

    Здавалося б, таке досягнення людської цивілізації, як мистецтво, має бути виключно цариною духовного очищення, краси й спонукати усіх причетних виключно до шляхетних вчинків. Де там! Навіть у середовищі картин, скульптур і творчих експериментів знайшлося місце скандалам і кривавим злочинам. Більше того, тут для лиходіїв усіх кримінальних спеціалізацій справжнє привілля. Адже шедеври старих майстрів і сучасних митців супроводжують величезні гроші, слава й приводи для політичних змагань.

    «Замах на мистецтво» являє собою документальний детектив про найгучніші злочини, пов’язані з артринком, і часом такі, що широка публіка про них навіть не здогадувалася. Автор легко й за допомогою численних фотоілюстрацій розповідає низку дивовижних історій із присмаком криміналу. «Джоконда» Леонардо да Вінчі не відразу стала зіркою галерей – для остаточного визнання картині потрібно було, щоб її... вкрали! І це, звісно, не єдиний грабіж в історії: наприклад, музей Ізабелли Ґарднер у Бостоні зазнав колосальних експозиційних втрат, коли туди одного разу вночі навідалися два фальшиві полісмени.

    Крадіжки – не найцікавіша афера, яку переживали багатостраждальні образотворчі й скульптурні шедеври. Їх розпродували диктатори з музеїв власних країн, використовували для шантажу та як завдаток, віддавали на поталу мародерам і робили засобом політичного піару. Ба навіть паплюжили й нищили, аби відстояти свої політичні переконання, залякати когось або просто підіграти чиїйсь психічній хворобі.

    Хто й з якою метою створив Ван Гогу славу неосвіченого безумця-жебрака? Яким чином картини Марка Ротко спровокували багатолітню судову тяганину за спадок? Чому підробки Вермеєра й абстракціоністів першої половини ХХ століття похитнули репутацію мистецтвознавців й артдилерів? Що таке супермузей і чи потрібен він людству? Книга відповідає на ці та багато інших питань. А ще спонукає цікавитися мистецтвом і вчитися цінувати його витончену красу.

    Для широкого кола читачів.