15-річна Маржан Дастані постійно відчуває жагучий гнів і самотність. Вона має право на обидві емоції: нещодавно її батька вбили в жорстокий спосіб просто в їхньому родинному будинку. Оскільки матір Маржан померла ще раніше, дівчина лишилася зовсім одна, завантажена навчанням, проблемами в спілкуванні з друзями й успадкованою ветеринарною клінікою, що більше славиться боргами, ніж репутацією. Ситуацію ускладнює той факт, що з батьком у доньки ніколи не було довірливих стосунків: він мав звичку зникати несподівано, на багато днів, і не пояснювати природи своїх відряджень.
    Несподівано Маржан дізнається, що всі таємничі клієнти батька, не пов’язані з клінікою, бачать у ній його професійну наступницю. Більше того, дівчина дійсно виявляється наділеною особливим талантом – відчувати біль і почуття тварин і керувати ними. От тільки тварини ці – не звичайні ссавці, а давно забуті міфологічні створіння. Грифони, дракони, мантикори, гноми, єдинороги... Так-так, усі вони цілком реальні! І часом потребують лікування й догляду. Розгублена Маржан мимохіть отримує ще один тягар на свої плечі. Тепер їй треба не просто з’ясувати причину смерті батька й дати лад із нормальними підлітковими проблемами, а й влитися в напівмагічний світ. Ще й урятувати його!
    «У давній давнині...» – дуже незвичайне фентезі, що більше скидається на підлітковий магічний реалізм. Авторка доволі вправно переплітає західні вірування зі східними й додає отриманий мікс до звичної нам буденності дозовано та акуратно. Героїня не хоче розуміти своє іранське коріння, воліючи називати себе американкою. Однак арабські казки й відгомін родових легенд наздоганяють її, примушуючи визнати свою вагу, велич, масштаб. Книга не читається легко, однак містить глибокі й важливі сенси. Про справжнє значення народних традицій і переказів, необхідність усіх емоцій, не лише позитивних, екологічну відповідальність людства й небезпеку хижих амбіцій. Твір для серйозних молодих читачів лишає специфічний осад і чималу поживу для роздумів.

0 Коментарі