Гуру наукової фантастики та історій про роботів Айзек Азімов

    Усі, хто любить читати й дивитися твори фантастики, знають Три закони робототехніки (чи принаймні чули про них). Для цього достатньо лише раз переглянути голлівудський блокбастер «Я, Робот» (за однойменною збіркою оповідань) або просто цікавитися перспективами розвитку штучного інтелекту. Але не всі ці знавці в курсі, що Три закони сформулював американський письменник-фантаст Айзек Азімов. Народившись у сім’ї російських євреїв, він у трирічному віці переїхав до США, де згодом став відомим біохіміком, популяризатором науки, цікавим оповідачем і непримиренним борцем із забобонами. На початку 2025-го від дня його народження минуло 105 років. Тож починаймо новий рік із мрій про далеке й чудове майбутнє, перечитуючи прекрасні книги ювіляра – Айзека Азімова.

    Крім уже згаданої збірки «Я, Робот», його перу належить ще понад 350 книг найрізноманітніших жанрів: поряд із науковою фантастикою Азімов писав детективи й науково-популярні твори із численних галузей – біології, хімії, релігієзнавства, всесвітньої історії тощо. Друг Айзека Артур Кларк жартома називав його «екологічною катастрофою»: щоб опублікувати все написане Азімовим, потрібно було знищити незчисленну кількість дерев.

    Але ж йому було гріх не поділитися такими глибокими й різнобічними знаннями: рівень IQ Азімова сягнув 160, і він тривалий час був членом некомерційної організації «Менса», що об’єднувала найрозумніших людей епохи. При цьому сам письменник скептично ставився до самої ідеї IQ, як і до «Менси». Власне, так він ставився до всіх сфер життя й науки. Не випадково ж у 1970-х Азімов вступив до Комітету скептичних розслідувань – некомерційної організації із протидії псевдонауці й забобонам.

    Розвивати свій грандіозний інтелект Азімов почав рано. Його батьки – мірошники Анна-Рахіль Берман і Юда Азімов – покинули батьківщину, виснажену громадянською й Першою світовою війною, і вивезли двох дітей Айзека і Марсію до США (пізніше в сім’ї народився ще один син – Стенлі). Названий на честь дідуся Ісааком, Азімов-молодший у дитинстві знав виключно єврейську культуру, говорив на їдиш й обожнював твори Шолом-Алейхема. Російську він вивчити не встиг, та й не прагнув.

    У новій країні Азімові відкрили маленьку кондитерську крамницю, залучаючи до бізнесу й малих дітей. Водночас, Анна-Рахіль хотіла для нащадків гідного майбутнього й настільки поспішала віддати Ісаака-Айзека до школи, що виправила його рік народження в метриці. Так у 5 років (у корегованих документах значилося, що йому 6) хлопчик став першокласником. Відповідно, і закінчив школу він у 15 років. Згодом Азімов здобув магістерський і докторський ступені з хімії в Колумбійському університеті й став типовим кабінетним ученим, що не любив подорожувати, не прагнув гострих вражень і постійно був заглиблений у роздуми й роботу. Однак послужити на благо своєї нової батьківщини в критичний момент він також встиг: у роки Другої світової війни Айзек працював на армію на Філадельфійському суднобудівельному заводі. Там само свій громадянський обов’язок виконував тоді й інший письменник – Роберт Гайнлайн. Цікаво, що Азімова, Гайнлайна й Кларка традиційно називають «великою трійкою» наукових фантастів, що зробили найбільший вплив на жанр у середині XX століття.

    Публікуватися Азімов почав у 1939 р. з оповідання «У полоні Вести». Однак справжній перелам у його творчості стався трохи пізніше – з надрукованого в 1941 р. оповідання «Прихід ночі». Історія про планету, де ніч надходить раз на 2049 років, настільки вразила редакторів популярних видань і читацьку публіку, що автор миттєво став знаменитим. Наприкінці 1960-х Американська асоціація письменників-фантастів оголосила «Прихід ночі» найкращим із коли-небудь опублікованих фантастичних оповідань. При цьому сам Азімов не вважав його своїм найвдалішим твором, хоч і визнавав вплив «Приходу...» на свою письменницьку кар’єру.

    Набагато більше Айзек любив повість «Двохсотлітня людина» (успішно екранізовану з Робіном Вільямсом), оповідання «Останнє питання», «Потворний хлопчик» і роман «Навіть боги». Читачі ж цінують письменника й за інші твори. Наприклад, «Трилогію про Фундацію», яка насправді містить 7 романів. У цьому епічному й фундаментальному для фантастики циклі Азімов увів поняття психоісторії, показавши, як психологія мас і релігійне почуття, впливають на історію людства, розвиток і занепад цивілізацій.

    Вплив і масштаб «Фундації» в літературі важко переоцінити. За деякими версіями, величезним фаном цієї серії був Осама бен Ладен, який створив «Аль-Каїду» за заповітами ключового персонажа «Фундації» Гарі Селдона (власне, сама назва першого роману циклу в перекладі арабською звучить як Al Qaida). У 2018 році перші три книги циклу записали на «Сонячну Бібліотеку» – кварцевий кристал (ковчег) – та запустили на геліоцентричну орбіту разом із родстером Tesla на борту новітньої ракети Falcon Heavy. У 2021 р. за мотивами романів також зняли телесеріал «Фундація».

    Популярність здобула й фантастично-детективна серія «Детектив Елайдж Бейлі і робот Деніел Оліво». Та, звісно, численні твори про роботів. Три закони робототехніки стали негласним каноном як для інших письменників-фантастів, так і для серйозних науковців, що працюють зі штучним інтелектом і власне роботами. Саме слово «robotics» (робототехніка) вигадав, до речі, теж Азімов. 

    Згідно з базою даних ЮНЕСКО Index Translationum, письменник посідає 24 місце у світі за кількістю перекладів своїх творів.