Феміністка, бунтівна мислителька й зірка наукової фантастики Урсула Ле Гуїн

    Коли письменницю, перекладачку й публіцистку Урсулу Ле Гуїн питали, як вона ставиться до різного роду премій та регалій, вона відповідала, що всі форми визнання важливі вже тому, що ще зовсім недавно для жінок вони були немислимими. Пані Ле Гуїн чудово знала, про що говорила: вона від початку перебувала в невиграшній позиції, пишучи в переважно «чоловічому» жанрі наукової фантастики, який серйозні критики й літературою не називали. Крім того, вона була переконаною феміністкою й екоактивісткою, що в 60-70-і роки не додавало їй балів... 21 жовтня виповнилося 95 років від дня народження цієї видатної жінки, яка вплинула на безліч відомих письменників-фантастів і за правом вважається сучасним класиком.

    Урсула Кребер походила з інтелігентної сім’ї з хорошими прибутками: її батько Фред Луїс Кребер був знаменитим антропологом, що спеціалізувався на звичаях індіанців, мати Теодора Кракау – письменницею. Родина з чотирма дітьми (Урсула мала трьох братів – Кліфтона, Теодора й Карла) без потрясінь пережила Велику депресію й забезпечила малечі щасливе дитинство. Кребери мали ранчо в долині Напа, куди нерідко з’їжджалися науковці, студенти, представники богеми й місцеві індіанці. Урсула із задоволенням слухала розмови дорослих і знайомилася із цікавими людьми. Наприклад, з Робертом Оппенгеймером, який згодом надихнув її на створення одного з головних героїв роману «Знедолені».

    Підліткою Урсула навчалася в школі Берклі, приблизно в один час із відомим фантастом Філіпом К. Діком (він був старшим за неї на рік). Хоча тоді вони не були знайомі. Спілкування вийшло значно пізніше, коли обидва вже зробили собі ім’я літературною творчістю (Ле Гуїн позитивно відгукнулася про майстерність К. Діка в інтерв’ю, він це оцінив). Однак усе обмежилося перепискою, очно два знамениті гуру жанру так і не зустрілися.

    Відтак юна Кребер вступила в Редкліфф-коледж Гарвардського університету й магістратуру Колумбійського університету. Спеціалізувалася на романській літературі середньовіччя, у 1951 р. здобула ступінь бакалавра мистецтв спільноти Phi Beta Kappa з французької й італійської літератури Ренесансу. Якийсь час вона працювала й над докторською дисертацією та виграла грант Фулбрайта на навчання у Франції. Однак поїздка до Франції на пароплаві «Квін Мері» закінчилася знайомством з істориком Чарльзом Ле Гуїном й весіллям у Парижі. Ці події, за словами Ле Гуїн, «поклали кінець докторському ступеню». Жінці довелося попрощатися з наукою й присвятити основну частину свого часу родинному життю й вихованню трьох дітей – доньок Елізабет і Керолайн та сина Теодора. Працювала вона тоді викладачем французької в американських університетах.

    Та попри відсутність офіційного докторського ступеня, Урсула Ле Гуїн була надзвичайно освіченою, ерудованою й різнобічною особистістю. Вона володіла чотирма мовами – англійською, французькою, італійською й іспанською. Свої лінгвістичні знання вона використовувала при перекладах. Наприклад, роману аргентинської письменниці Анхеліки де Городішер «Кальпа імперії» й поезій чилійської письменниці, лауреатки Нобелівської премії з літератури Габріели Містраль. Цікава історія її перекладу філософського трактату Лао-Цзи «Дао де цзін». Ле Гуїн не володіла китайською мовою, однак упродовж багатьох років була палкою прихильницею східної філософії та релігії. Її прагнення проникнути в суть і підтексти рукопису Лао-Цзи було настільки сильним, що вона взялася робити переклад за дослівним тлумаченням кожного окремого ієрогліфа. Працювати над цим перекладом Урсулі допомагали китаєзнавці й спеціалісти з даосизму.

    Самостійно творити вона почала рано. Своє перше фентезійне оповідання дівчинка написала в 9 років, науково-фантастичне – в 11. Хоча тоді її проби пера відмовилися публікувати. Власне, пізніше роботи письменниці теж неодноразово відхиляли. Наприклад, нічого не вдавалося надрукувати впродовж 50-х років: видавці вважали твори незрозумілими. Кумедно, але в 60-х агентка Ле Гуїн Вірджинія Кідд подала її науково-фантастичне оповідання «Дев’ять життів» у часопис Playboy і несподівано отримала позитивний відгук. Тоді агентці довелося розповісти «страшну правду»: У. К. Ле Гуїн – насправді жінка! Часопис усе одно вирішив публікувати твір, однак за умови, що підписаний він буде ініціалами, а не повним іменем, щоб не шокувати чоловіків-читачів автором-жінкою... Ле Гуїн погодилася й навіть неабияк посміялася, згодом вигадуючи фейкову біографію автора-чоловіка на запит того-таки журналу. «За мить я побачила всю панораму життя У. К., – згадувала письменниця, – якогось гаучо в Патагонії, портового вантажника в Марселі, лідера сафарі в Кенії, боксера за винагороду в напівважкій вазі з Чикаго й абата в коптському монастирі в Алжирі». Зрештою Ле Гуїн відіслала біографію в Playboy, у цьому дописі не було жодної конкретики.

    Нерозуміння й забобони читачів-шовіністів Ле Гуїн таки змогла подолати. За свою літературну кар’єру вона встигла стати одним із рекордсменів премії «Локус» – письменниця була номінована 72 рази й 21 раз виграла. Також серед її досягнень – численні нагороди «Г’юґо», «Неб’юла», «Світова премія фентезі». У 1997 р. вона стала одним із фіналістів Пулітцерівської премії. А ще стала членом Американської академії мистецтв і другим автором після Філіпа Рота, чиє зібрання творів почало за життя випускатися в Library of America – найважливішому некомерційному видавництві американської класики.

    У доробку Урсули Ле Гуїн – 21 роман, численні оповідання, поезії, літературно-критичні есеї. Однією з найвідоміших серій її творів вважається цикл про Земномор’я, що починається романом «Чарівник Земномор’я» (усього містить 5 романів). Це фентезі задумувалося як роман виховання – поняття young adult у масовій культурі тоді ще не використовували. Твір про дорослішання талановитого й дещо марнославного провінційного чарівника, його духовні пошуки, навчання, пригоди припав до смаку як підліткам, так і дорослим читачам. Перша книга була двічі екранізована – як голлівудська стрічка і як аніме прославленої студії «Гіблі» (режисером став Міядзакі Ґоро, син популярного японського режисера-мультиплікатора Хаяо Міядзакі). Двічі перенесеним на екран був також позасерійний науково-фантастичний роман «Різець небесний».

    Серед творів для юних читачів в Урсули Ле Гуїн також виділяється цикл романів «Кішкокрилі» й окремі позасерійні книги – «Далеко звідусіль», «На рудій кобилі» та ін. Загалом, до впливу літератури на дітей і підлітків авторка ставилася дуже відповідально. У своїй важливій лекції 1974 р. «Чому американці бояться драконів» вона аналізувала причини й наслідки зверхньої та агресивної зневаги американців (переважно 30-40-річних чоловіків) до фантастики й фентезі зокрема та художньої літератури загалом як форми ескапізму, придатного лише для жінок і дітей. Серед іншого, були в цій лекції й такі слова: «Наш приємний обов’язок як бібліотекарів, як учителів, або батьків, або письменників, або просто дорослих – заохочувати здатність до уяви в наших дітей, заохочувати її зростати вільно, розквітати вічнозеленим лавром, даючи їй найкращу й чисту поживу, яку вона тільки може засвоїти». 

    Світову популярність авторці приніс роман «Ліва рука темряви» з Гайнського циклу. Його оригінальність полягає в невизначеній гендерній приналежності героїв. Жителі планети Гетен, або Зима, гермафродити. Вони обирають партнера й довільно розподіляють статеві ролі, обираючи, хто з них виношуватиме дитину. За життя кожен такий персонаж може побувати й чоловіком, і жінкою неодноразово. Так само вільно ставилася Урсула Ле Гуїн до поняття раси: «Більшість персонажів моїх книжок... не білі. Вони змішані, вони веселкові». Толерантність, гендерна рівність, дбайливе ставлення до природних ресурсів, відповідальність науки перед людством – ось основні меседжі творчості письменниці. Цікаво також, що всі ці експериментальні твори критики спочатку називали «лагідною науковою фантастикою». Самій Ле Гуїн таке визначення не подобалося, вона наполягала на жанрі «соціальна фантастика».

    Не обмежений рамками світогляд цієї непересічної жінки, її особливий письменницький стиль, оригінальні ідеї вплинули відразу на кілька поколінь фантастів. Її вплив визнавали такі популярні сьогодні майстри пера, як: Ніл Гейман, Маргарет Етвуд, Девід Мтчелл, Рік Ріордан, Салман Рушді та ін.

    Померла Урсула Ле Гуїн 22 січня 2018 р. у віці 88 років. У пам’ять про видатну письменницю 2021 р. була започаткована літературна нагорода з фантастики, названа її ім’ям – Ursula K. Le Guin Prize for Fiction.