Агата Крісті «І не лишилось жодного»

    Їх було десять... Заможних, високорідних, шанованих суспільством і... наділених моторошними скелетами в шафах (часом майже буквально). Запрошених таємничого містера Оуена (в інших перекладах А.Н. Оніма), що прибули на безлюдний острів і втрапили у фатальну пастку.

    Та про все по порядку. У розкішному будинку Оуена гостей зустрічає двоє слуг – містер і місіс Роджерс, які ніколи не бачили господаря, але мають його чіткі письмові вказівки. Після знайомства, вечері й коктейлів слуга вмикає грамофонну платівку. З неї суворий голос звинувачує кожного з 10 присутніх (у т.ч. слуг) у злочині, який він чи вона вчинили в минулому, та лишилися не покараними. Відразу після цього присутні починають гинути один за одним, майже дослівно відтворюючи своїми смертями текст дитячої лічилочки про десятьох негренят (індіанців, солдатиків – залежить від перекладу). Особливо «перцю» додає те, що самостійно з проклятого острова забратися не може ніхто, як і прибути на нього. А це значить, що вбивця вже там. Можливо, він один із десятьох?..

    Роман «І не лишилось жодного» в різні часи й у різних країнах мав відмінні назви: «Десять негренят», «Десять маленьких індіанців», «Таємниця Індійського острова», «Їх було десять». Твір на межі детективу, психологічного трилеру, слешеру й горору заслужено здобув світову славу. У 2015 р. видання The Guardian провело інтернет-голосування з нагоди 125-річчя з дня народження письменниці. В опитуванні взяли участь 15 тисяч осіб із різних країн. У результаті цей твір був названий найпопулярнішою книгою Агати Крісті.

    Він же чи не найбільш екранізований у цієї авторки: за книгою знято 10 кінострічок і 2 телеверсії. П’єсу для сцен Лондона й Бродвею Крісті написала сама в 1943 р. При цьому авторка змінила фінал, зробивши його максимально схожим на гепі-енд, чи принаймні оптимістичним – на противагу похмурому, трагічному закінченню роману. Варто пам’ятати про це, переглядаючи екранізації, адже більшість англійськомовних фільмів були побудовані саме на п’єсі.