Шерон Кемерон «Забуття»

  Містечко з біблійною назвою Ханаан геть не схоже на звичні нам сучасні мегаполіси. Оточене стіною всередині дикого лісу, воно керується низкою суворо реґламентованих правил. Мешканці Ханаана не знають, що таке гроші, технології, промисловість. Вони ідентифікують себе за ремеслами, якими займаються, – Рослинник, Фарбарка, Ткаля. Живуть із продовольчих пайків, які розподіляє Рада. Спочивають і працюють за сигналами спеціальних дзвонів. А ще раз на 12 років вони все забувають...

    Забуття завжди пов’язане зі страшним хаосом і насильством, адже після нього ніхто не згадає ні своє ім’я, ні свою особистість, ні свої злочини. Зберегти бодай якісь сімейні зв’язки й дещицю опанованого ремесла можна тільки за допомогою Книги. Кожен має вести такий щоденник, записувати в нього виключно правду (чи те, про що хоче згадати), зберігати списані томи в архіві й носити поточну книгу всюди із собою. Втрата книги зробить тебе Загубленим – чорноробом без права на фах і більш якісну соціальну роль. Здебільшого Забуття сприймають як благо й шанс почати все спочатку, Раду слухають без питань і до смерті бояться виходити за стіну.

    Але 18-річна Надя геть інакша. Хоча б тому, що вона... все пам’ятає. Вона вибирається за стіну, майже не розмовляє, уникає людей і прагне дізнатися правду. Хто побудував Ханаан? Чому його мешканці ніколи не хворіють? Що таке Забуття? Чи є від нього порятунок для найближчих? А для того, хто щойно її покохав?..

    Книга американської письменниці Шерон Кемерон – не стандартне фентезі чи молодіжна антиутопія. Це особливий погляд на світ, людську особистість і важливість минулого в нашому житті. Входити в цю історію на початку може бути складнувато. Однак ця літературна мандрівка того варта! Бо тільки так ми дізнаємося, звідки береться Забуття і хто насправді населяє Ханаан. І, можливо, замислимося, чи завжди «занулення» особистості є злом.

    «Ми складаємося зі своїх спогадів. Ми ті, ким ми були. Та мій вибір сьогодні – це моя пам’ять завтра. Ким я стану, визначає саме мій вибір. А не спогади про минуле».