Ірина Лазуткіна «Єнотик Бо і повітряна куля»

    Мріяти про польоти над землею й про фах пілота – це прекрасно, гідно й романтично. Та варто бути готовим, що опанувати всі тонкощі керування літальними пристроями в надшвидкому режимі вкрай непросто. Особливо якщо ви... єнот, і вся ваша родина значно більш охоче займається пранням та ополіскуванням, ніж ширянням попід хмарами. Та цікавий діяльний Бо не здається! Його найжаданіша мета – взяти участь у лісовому фестивалі повітряних куль Монгольф’єрія в ролі штурмана у ведмедя-пілота Аса. Проблема тільки в тому, що непосидючий характер і нетерплячка часом можуть призвести до дуже небезпечних пригод...

    Хоч сім’я малюка Бо й не схвалює його ідею пілотування, єнотик залюбки відвідує лісову школу повітроплавців у компанії борсуків, бобрів і бурундуків. У майбутньому він сподівається досягти вершин у всіх значеннях слова. А ще єнотикові дуже кортить показати землю з висоти пташиного польоту своєму найкращому приятелеві Ому – кротові, який сильно недобачає. І привезти шматочок рожевої хмаринки подружці Аї. Нібито й нагода для першого відповідального польоту випадає: учитель-ведмідь Ас обіцяє взяти найкращого учня помічником для участі у фестивалі. Є тільки кілька проблем: скласти компанію вчителеві прагне не лише Бо, ще й до когорти найкращих маленький єнотик поки не належить. Та вихід є: наполегливо вивчати фах! Або піти простішим шляхом і поцупити в Аса повітряну кулю, щоб опанувати ремесло на практиці.

    Звісно, Бо обирає легший спосіб і разом з Омом викрадає (за його словами, позичає) вчительську кулю. Усе має скластися якнайліпше, і друзяки-змовники без перешкод злітають у повітря. От тільки енергійна малеча не врахувала погодних умов і всіх технічних моментів і, здається, потрапила в серйозну халепу...

    Мила й тепла історія про звіряток закохає юних читачів у пригодницькі книги. А ще доступно та природно представить сутність справжньої дружби. Яскраві ж деталізовані ілюстрації Ростислава Попського чудово візуалізують мрії авторки та її героїв про небо.