Стильна, владна й хоробра Олена Пчілка

    Багатьом нашим сучасникам вона відома виключно як мати Лесі Українки та сестра Михайла Драгоманова. Але на початку ХХ століття її ім’я неабияк гриміло в культурному середовищі. Її називали однією з «найхарактерніших фігур українського життя, громадського й літературного, в довоєнну добу». Ця жінка увійшла в історію як критик та популяризатор українського народного мистецтва. Поетеса й прозаїк, вона перепробувала свої сили майже в усіх літературних жанрах, працюючи при цьому ще як перекладач, педагог, науковець, фольклорист й етнограф, публіцист, видавець. Мова про Олену Пчілку (справжнє ім’я – Ольга Косач). 29 червня минає 175 років від дня її народження.

    Олена Пчілка мала можливість прожити спокійне забезпечене життя, доступне жінкам її соціально-майнового стану. Ольга Драгоманова (так її звали при народженні) походила зі старовинного аристократичного роду. І батько – Петро Якович Драгоманов, і мати – Єлизавета Іванівна Цяцька були нащадками славетних козацьких старшинських родів і мали дворянські титули, хоч і не могли похвалитися надто великими статками. Драгоманови були поміщиками з високим рівнем культури. Петро Драгоманов мав багату бібліотеку книжок та колекцію періодичних видань, сам здобув юридичну освіту, захоплювався літературою, писав вірші, оповідання, збирав народну творчість. Єлизавета Драгоманова дипломом похвалитися не могла, але вміла й любила співати, тож також залучала шістьох дітей до прекрасного у свій спосіб.

    Дворянський ранг не дозволив Петрові Яковичу віддати Ольгу до престижного Смольного інституту в Петербурзі. Однак гідну свого класу освіту майбутня письменниця й науковиця таки отримала: після смерті батька відомий письменник, громадський діяч, публіцист і літературознавець Михайло Драгоманов допоміг сестрі влаштуватися до Київського пансіону шляхетних дівчат. У Києві дівчина швидко влилася в суспільний і культурний процес, добре роззнайомилася з друзями іменитого брата Михайлом Старицьким, Миколою Лисенком, Павлом Житецьким. Через Михайла Драгоманова зійшлася вона й зі своїм майбутнім чоловіком Петром Косачем.

    Переїхавши із чоловіком на Волинщину, до його нового місця служби головою з’їзду мирових посередників, Ольга (тепер уже) Косач заглибилася в сімейні справи. Невдовзі після приїзду до Звягеля (тепер Житомирська область) у родини знайшовся син Михайло, потім донька Лариса, яку весь світ нині знає під псевдонімом Леся Українка. Загалом, сім’я Косачів виховуватиме шістьох дітей (ще сина Миколу, доньок Ізидору, Ольгу та Оксану) – достоту як родина Драгоманових, з якої походила Олена Пчілка.

    Однак молода дружина виявилася занадто діяльною й енергійною натурою, щоб обмежуватися виключно роллю сімейної берегині. Вона починає з активної етнографічної й фольклористичної діяльності: записує народні пісні й перекази, досліджує орнаменти місцевої вишивки, вироби ремісників, звичаї. Надалі коло її зацікавлень розширюватиметься, вона охоче братиметься за різну діяльність, так чи інакше досягаючи успіху у своїх починаннях.

    Так, літературне обдарування Олени Пчілки не могло затьмарити масштабний талант її найвідомішої доньки, однак свій слід в літературі ця людина також залишила. Вона написала чимало дитячих творів – поезій, казок, оповідань. Вони видавалися збірками «Зелений Гай. Віршики й казки з малюнками для дітей», «Байки. Для сім’ї та школи» та ін. З-під пера авторки вийшло багато дитячих п’єс і навіть дитяча опера «Дві чарівниці». В основному, п’єси ставили в аматорському дитячому театрі в Гадячі, який Олена Пчілка створила після смерті Лесі Українки, сина Михайла й чоловіка.

    Більшу частину життя ця активна людина провадила й видавничу діяльність. Її дебютом у цій царині стали «Співомовки» Степана Руданського, які Олена Пчілка видала власним коштом у 1880 році. З 1907 року вона працювала редакторкою й видавчинею журналу «Рідний край». За рік у часопису з’явився дитячий додаток «Молода Україна», перший у своєму роді. Заручившись підтримкою Івана Франка й поєднавши свої сили з Наталією Кобринською, Пчілка видає альманах сучасної їй української літератури «Перший вінок». У видання увійшли твори багатьох жінок, що робили свої письменницькі проби, вже доволі майстерної Лесі Українки й самої Пчілки.

    Найбільш помітним твором у тій добірці була повість нашої героїні «Товаришки» – яскрава феміністична заявка, неоднозначно сприйнята патріархальним суспільством. Навіть брат Михайло Драгоманов зауважив, що сюжет повісті – то суцільна відірвана від життя неправда. Тим часом описана у творі доля жінки, що наважилася в чоловічому світі здобути освіту лікаря, лише трішечки випередила події. Уже за кілька років Софія Окуневська (її стаття під псевдонімом «Єрина» теж опублікована в «Першому вінку») повторить шлях Люби з «Товаришок», закінчивши Цюрихський університет та ставши першою жінкою-лікаркою в Австро-Угорщині. Навіть сьогодні «Товаришки» становлять неабиякий інтерес для українських читачів – про це цікаво розповідається, наприклад, у такому матеріалі.

    Коли якогось слова для її літературних експериментів бракувало, Олена Пчілка його просто... вигадувала! Так, з легкої руки цієї людини в українській мові з’явилися слова «мистецтво», «переможець», «променистий», «палкий», «нестяма». Вона залюбки писала вірші (хоч деякі з них Леся Українка нещадно критикувала, називаючи наївними й патетичними). Є в доробку Олени Пчілки публіцистичні й літературно-критичні статті-спогади про відомих українців – Михайла Старицького, Марка Кропивницького, Євгена Гребінку, Миколу Лисенка, брата Михайла Драгоманова. Можна знайти також праці з етнографії та фольклористики.

    Також їй судилося стати першою жінкою-членом-кореспондентом Української академії наук, активною учасницею створення першої експозиції в Музеї старожитностей. При цьому в побуті Ольга Косач вирізнялася власним стилем, мала власний погляд на виховання численних дітей і не боялася спілкуватися рідною мовою навіть тоді, коли це було небезпечно. Але про це трохи детальніше. Стосовно стилю, попри популярну зараз думку, Пчілка не обмежувалася національним вбранням, хоч і не втрачала нагоди продемонструвати його на людях. Вистачає фотографій жінки й у цілком європейському, вишуканому й модному одязі з високими комірцями й коштовними прикрасами. За спогадами сучасників, Олена Пчілка мала неабиякий смак, робила стильні й актуальні зачіски й довго лишалася молодою та привабливою.

    У вихованні дітей вповні виявився педагогічний хист Ольги Косач, а також її владна, навіть дещо авторитарна, натура. Оксана Забужко невипадково назвала її «королевою-матір’ю» родини Косачів. Вимоги до нащадків були дуже суворими, як і програма їх життя (як її бачила вольова мати). Водночас, діти успадкували від неньки сильний характер, певну свавільність, активну життєву позицію. Тож чи варто дивуватися, що майже всі вони (у тому числі й Леся Українка) частенько конфліктували з матір’ю й чинили зовсім не так, як вона від них вимагала?..

    Утім, зворотним боком цієї медалі стала неабияка сміливість і рішучість Олени Пчілки. Попри імперські заборони, вона не побоялася виголосити промову українською мовою 1903 року на відкритті пам’ятника Іванові Котляревському в Полтаві. Вона писала листи в різні владні установи, домагаючись дозволу на освіту й журналістську діяльність українською мовою. 1920 року під час святкування дня народження Тараса Шевченка в Гадяцькій гімназії Олена Пчілка прикрасила погруддя письменника синьо-жовтим прапором. За таку зухвалість її навіть заарештували...

    Кажуть, у 1930 році, перед самою смертю цієї непересічної особистості, до її помешкання заявилися представники «органів» – з обшуком і наміром заарештувати непримиренну націоналістку. Попри наказ одягатися і йти з ними, Олена Пчілка лишилася в ліжку – 80-річна жінка вже була частково паралізованою й однаково не мала сил підвестися. За кілька днів вона померла... Поховали Олену Пчілку на Байковому кладовищі в Києві, поруч із донькою, чоловіком і сином.

    Зараз про Олену Пчілку є чимало досліджень і цікавих публікацій, у тому числі й в Інтернеті. Так, на порталі «Читомо» цього року з’явилася дуже інформативна стаття «Не лише мати Лесі Українки. Олена Пчілка в українській культурі». До 170-річчя письменниці й на сайті нашої бібліотеки було опубліковано посилання на лонґрід про життя й творчість Олени Пчілки, запрошуємо зазирнути й туди.