Марина Павленко «Василина і трипільський слід»

    Кішка Василина – невтомна трудівниця, яка цілодобово «працює» в Музеї трипільської культури та стежить за порядком у ньому. Вона щиро не розуміє, як раніше працівники музею давали без неї раду, бо зараз практично вся робота лежить на її тендітних плечах і граційних лапках. Що тільки не входить у її обов’язки! Але роботу свою Василина дуже любить і ставиться до неї з максимальною відповідальністю.

    За 4 роки проживання в музеї вона добре дослідила трипільську культуру й знає все про трипільців, їхній спосіб життя, віру, особливості побуту та харчування (цими знаннями вона охоче ділиться із читачами книги). І все подобається Василині в тих трипільцях, окрім собак, яких вони зображали на своєму посуді. А думка про те, чому на жодному своєму предметі вони не зображали кішок, не дає Василині спокою ні вдень, ані вночі. Невже трипільці могли обходитися без котів? Це ж як можна було обділити себе таким щастям? Бо ж, на думку Василини, кішки – це чи не найбільша радість у житті кожної людини.

    Але є ще дещо, дуже страшне й химерне. На одному експонаті зберігся слід трипільського пса, і у Василини є вагомі причини вважати, що його дух кожної ночі приходить у музей, щоб кошмарити її. Чи вдасться кішці подивитися страху в очі й розгадати таємницю цієї примари? І чи буде вона після побаченого продовжувати сміятися своїм славнозвісним гротескним сміхом?

    Книга принесла авторці перемогу в сьомому Всеукраїнському конкурсі літературних творів (книг, збірок) для дітей «Лоскотон» (2024 р.)! Трохи детальніше про цей твір можна дізнатися з нашого буктрейлеру: