Автор багатотомної «Людської комедії» та герой французьких анекдотів Оноре де Бальзак

    Надзвичайно енергійний, трохи несамовитий, сповнений напівбожевільних ідей, фантастично працьовитий і марнотратний, Оноре де Бальзак став притчею во язицех для сучасників і зразковим письменником для нащадків. Майже все, що він написав за своє не таке й довге життя, увійшло в епічну багатотомну колекцію «Людська комедія», що включає 91 завершений твір (оповідання, повісті, романи й есе, часто пов’язані окремими персонажами) й 46 незавершених творів, деякі з яких мали тільки назви. Увесь цей magnum opus у найдрібніших нюансах відображає життя французів часів Реставрації та Липневої монархії. 20 травня минуло 225 років від дня народження Оноре де Бальзака, який своєю творчістю надихнув митців із багатьох країн та епох – Еміля Золя, Чарльза Дікенса, Джека Керуака, Акіру Куросаву, Генрі Джеймса та інших.

    Оноре де Бальзак походив із сім’ї заможного селянина з французького міста Тур, а зовсім не з аристократичного роду, як можна було б подумати через шляхетний додаток до прізвища. Насправді частку «де» письменник додав собі сам, уже в дорослому віці, без жодного офіційного на це дозволу, ще й стверджував, що він належить до старовинної династії Бальзак д’Антрег. Справжнє прізвище діда Оноре було «Бальса», лише згодом, коли дід заробив репутацію й певний статок, він змінив його на «Бальзак». Мати Оноре, молодша за чоловіка на 30 років, не надто цікавилася родинними справами й не виявляла особливої прихильності до сина. Значно більше до серця їй припала дитина, народжена від інтрижки з власником сусіднього замку. Оноре ж благополучно здали в інтернат. Біографи вважають, що ці факти неабияк травмували майбутнього літератора, відобразившись і на його творчості, і на психології.

    Як би там не було, а батько такої байдужості до сина не виявляв. Навпаки, він чітко розпланував його життя, вбачаючи в нащадку успішного адвоката в майбутньому. Утім, сувора дисципліна у Вандомському училищі й копання в законах під час навчання в Сорбонні та практики в юридичній конторі явно не відповідали творчій натурі Бальзака. Він бачив себе письменником і, зрештою, переконав батьків дати йому шанс. Точніше, своєрідний випробувальний термін у два роки. Сім’я зняла для юнака дешеву брудну мансарду в паризькому кварталі Маре й запропонувала амбітному нащадку самостійно довести здатність заробити статок пером.

    Як і варто очікувати, відразу вразити світ своїм талантом недосвідченому авторові не вдалося. Віршована драма «Кромвель» взагалі не вдалася, а готичні романи з мальовничими руїнами, таємницями й наївним коханням, писані на догоду моді, дозволяли хіба що епізодично зводити кінці з кінцями. Щоправда, дешева в усіх значеннях література стала для Бальзака своєрідним тренажером, що дозволила із часом виробити власний стиль і перейти до більш серйозних творів. Неабияк у кар’єрі допомогла Оноре і його старша на багато років коханка – заможна мадам де Берні. Вона фінансувала деякі його літературні проєкти, підказували дещо при розробці психологічних портретів і сюжетних перипетій, спираючись на власний життєвий досвід. Крім того, Бальзак товаришував з багатьма молодими перспективними письменниками того часу й активно штурмував літературних критиків, вимагаючи писати йому добрі рецензії (а часом і самостійно надсилаючи анонімні оди своїм творам у газети).

    Важко назвати якусь одну найвідомішу книгу цього автора. Творчість Бальзака настільки багата на типажі, що й досі має чимало читачів-прихильників. «Батько Горіа», «Євгенія Гранде», «Гобсек», «Розкіш і злидні куртизанок», «Тридцятилітня жінка», «Шагренева шкіра», «Історія величі й падіння Цезаря Біротто», «Кузина Бетта», «Остання фея, або Нова чарівна лампа» й багато інших творів увійшли в історію світової літератури й стали ґрунтом, на якому зросло чимало класичних нині книг різних авторів. Упродовж життя Оноре об’єднував свої роботи в цикли – «Сцени приватного життя», «Сцени провінційного життя», «Сцени сільського життя» тощо, які потім об’єднував у ще більші групи. Так, зрештою, й з’явилася легендарна «Людська комедія», до якої не належать хіба що 5 п’єс Бальзака та збірка його гумористичних оповідань.

    Такий величезний творчий спадок пояснюється доволі просто: Бальзак неймовірно багато працював. Для письма у нього був специфічний ритуал: усі вікна щільно припинали гардинами, двері замикали, сам автор вбирався в халат і писав не відволікаючись із неймовірною швидкістю. Одного разу він написав 15 тисяч слів за ніч, до цього його рекордом було 33 слова на хвилину. Працював він по 12-18 годин на добу. І так майже щодня! Щодо цього Оноре сам і нарікав: «Я змушений вічно творити! Навіть Господь Бог творив лише шість днів». Аби підтримувати виснажливий ритм, автор випивав по 50 чашок міцної турецької кави за добу, іноді підкріплюючи дозу сеансом кальяну. Зрештою, такий робочий темп і численні допінги звели його в могилу: Бальзак помер у віці 51 року.

    Поясненням хворобливого трудоголізму видатного письменника є не лише його гіперактивна й гарячково-збуджена вдача. Йому просто постійно потрібні були гроші, і то у величезних кількостях! Сам по собі Бальзак був марнотратним, витрачав значно більше, ніж міг заробити, ще й носився з непереконливими прожектами. То йому запраглося створити власну друкарню. То стати фермером і заполонити ринки всіх сіл навколо ананасами. Для сільгоспробіт він купив землі у Севрі, на південний захід від Парижа, і звів там маєток. Будинок, що, за задумом мрійника, мав стати перлиною околиць, передбачав наявність багатої колекції картин і гобеленів, оздоб із мозаїки й дорогих порід деревини. На ділі споруда лишилася недобудованою, брудною й голою. А Бальзак до свого дітища охолов. Ще була в нього ідея вирушити на пошуки срібних рудників до Сардинії. Приблизно з тим самим результатом...

    Усі ці фактори в підсумку призвели до того, що з боргів Бальзак не виходив ніколи. Він незмінно тікав від кредиторів, змінюючи місця проживання й шифруючись навіть від близьких людей. Не раз був на межі боргової ями. Щоразу беручись за черговий рукопис, він утішав себе тим, що з гонорару, нарешті, закриє всі боргові питання. Але до кінця роботи накопичувалися нові. Чимало біографів письменника певні, що й легендарний роман з українсько-польською шляхтянкою з Бердичева Евеліною Ганською мав далекоглядну мету позбавити Бальзака проблем із грошима.

    Та, відверто кажучи, 18 років – занадто тривалий термін чекання, щоб списувати все на корисливі мотиви генія. Цілком ймовірно, що цю жінку, стосунки з якою зав’язалися в Бальзака через листування (Евеліна сама написала в 1832 році першого листа з критикою деяких його творів), митець по-справжньому любив. Спочатку на шляху закоханих став сімейний статус Ганської – вона була одружена з набагато старшим за неї чоловіком. За дев’ять років після знайомства Оноре з Евеліною, коли Венцеслав Ганський помер, на заваді стали закони російської імперії. Одружитися з іноземцем багатій поміщиці було не так просто, вона мала отримати спеціальний дозвіл. Тож стосунки продовжувалися неофіційно. Бальзак двічі відвідував Україну: окрім Верхівні, маєтку Ганської, він кілька разів був у Бердичеві. Україна вразила його своїми полями й родючою землею. Шість разів від відвідав Київ, зупиняючись у будинку польських магнатів Ганських на Печерську. У березні 1850 року Бальзак із Ганською, нарешті, побралися в костьолі Святої Варвари міста Бердичева. А вже 18 серпня цього року найяскравіший французький письменник свого покоління помер у Парижі.