Майстер історичної сучасної української прози, знавець козацьких звичаїв Юрій Мушкетик

    Визнаний майстер сучасної української прози, за три десятиліття літературної праці Юрій Мушкетик опублікував більше десяти романів, низку повістей і збірок оповідань, написав кілька п’єс. Серед вітчизняних читачів він знаний насамперед як автор історично-пригодницьких творів, присвячених козацтву: «Яса», «Гетьманський скарб», «На брата брат», «Погоня», «Останній гетьман» тощо. Однак й інші сторінки української минувшини описані ним цікаво й психологічно точно. Через свої книги Мушкетик говорив із читачами про Гайдамаччину, Другу світову війну, голодомор, непросте життя селян у ХХ ст. – правдивості цим творам додавав той факт, що їхній автор сам був свідком багатьох трагічних подій своєї доби. 21 березня виповнилося 95 років від дня народження видатного українського письменника.

    Народився Юрій Мушкетик у 1929 р. в селі Веркиївці на Чернігівщині. Батько його працював тоді вчителем, мати багато років очолювала колгосп. Уже з дитячих літ майбутній письменник пройшов звичну школу сільського виховання. Дитинство Юрія Михайловича було тяжким: спочатку голодомор, потім Друга світова війна. Особисті враження про ті драматичні часи згодом ляжуть в основу повісті «Вогні серед ночі», знайдуть відображення в низці воєнних новел, немало прислужаться в написанні «окупаційної», «партизанської» частини роману «Жорстоке милосердя». А нелегкі повоєнні роки в житті поліського села стануть предметом зображення в повісті «Чорний хліб», що утворює своєрідну дилогію з «Вогнями серед ночі».

    Вищу освіту майбутній майстер пера здобув на рубежі 40-50-х років на філологічному факультеті Київського університету (нині – КНУ ім. Т.Г. Шевченка), потім ще три роки навчався в аспірантурі при кафедрі української літератури. З 1958 по 1972 роки Юрій Мушкетик був головним редактором журналу «Дніпро». І саме в цей період видання публікувало під псевдонімами твори українських дисидентів – Євгена Сверстюка, Івана Світличного, Івана Дзюби й навіть тих, хто перебував в ув’язненні в радянських таборах.

    За спогадами самого Мушкетика, до часу таке нахабство сходило йому з рук завдяки тому, що під псевдонімами там само друкувалося й «сором’язливе» партійне керівництво... Утім, безкінечно свободолюбство йому не могли пробачати: у 1972 року редактора звільнили з посади через «український буржуазний націоналізм». Той період Юрій Михайлович в інтерв’ю згадував так: «Скільки я відсидів у всіляких бюро, усіляких зборів, скільки нагінок було. Тільки й знав що догани і, зрештою, був звільнений з роботи за політичною лінією. А що це значить? Телефон у тебе замовкає, ніхто не дзвонить. Друзі не заходять, на вулиці бачать – переходять на інший бік, щоб з тобою не зустрічатися. Я й сам не знаю, як це все витримував, але ж витримав».

    Утім, редакційно-журналістська робота суттєво позначилася на творчості Юрія Мушкетика й була одним із факторів, які сприяли його зверненню до сучасності з її проблематикою. Висока фахова майстерність письменника та його спрямованість на національні проблеми у творчості позначилася на його подальшій кар’єрі, коли епоха жорсткої цензури минула. З 1986 по 2001 роки – рекордні 15 років – митець очолював Спілку письменників. За цей час на її основі створили «Народний рух», товариства «Просвіта» й «Меморіал».

    Актуальні теми, які Юрій Мушкетик порушив у своїх творах, зацікавили українських кіномитців. Режисери Євген Хринюк та Оксана Лисенко на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка у 1989 році екранізували роман «Біла тінь», а у 1989 році режисер Олег Бійма на студії «Укртелефільм» створив цікаву стрічку з воєнного життя за повістю «Біль», але своєму творчому доробку дав назву «Хочу зробити зізнання».

    За багаторічну плідну працю й вагомий внесок у розвиток української літератури та з нагоди 80-річчя від дня народження у 2009 році Юрія Михайловича удостоїли звання Героя України. Він був нагороджений багатьма орденами й медалями, ще у 80-х став лауреатом Шевченківської премії. Крім любові критиків, він уповні пізнав і читацьку любов: Юрій Мушкетик входить до когорти «Золотих письменників України», книги яких розійшлися накладом у понад 100 тисяч примірників.

    Митець пішов із життя у 90-річному віці 6 червня 2019 року. Був похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33) в Києві.