Той, хто слухає вітер у вербах, – Кеннет Грем

    8 березня виповнилося 165 років від дня народження Кеннета Грема – британського письменника, світову славу якому принесла дитяча книга «Вітер у вербах». Автора, якого не дуже охоче перекладали на наших теренах у минулі роки й не надто добре знають зараз. Власне, тільки названа вище книга, написана ще в 1908 році, зробила йому ім’я на батьківщині й чи не єдина зараз із ним асоціюється. Та цей чоловік із непростою особистою історією й не планував робити кар’єру літератора. І тим більше, навряд чи він очікував стати в цій справі класиком – а саме таке майбутнє, джерела цитувань для інших авторів і предмету вивчення для школярів, судилося його найвідомішій книзі.

    Народився Кеннет Грем 1859 року в Единбурзі (Шотландія). У 1864 році померла від скарлатини його мати, а через три роки його батько, на той час уже невиліковний алкоголік, поїхав до Франції, залишивши трьох дітей під опікою родичів. Кеннета виховувала бабуся, яка мешкала в англійському графстві Беркшир на берегах Темзи. Навчаючись у школі Святого Едварда в Оксфорді, юний Грем виявив неабиякі здібності й щиро прагнув продовжити освіту в Оксфордському університеті. Однак його дядько, офіційний опікун, через високу вартість навчання не дозволив йому туди вступити. Тож довелося шукати постійного заробітку вже після школи.

    Так у 1879 році Грем вступив на службу до Банку Англії. Там майбутній письменник почав службу простим клерком, а в 1898 році, ще в порівняно молодому віці, став керувати справами банку. Хтозна, наскільки велике задоволення приносила йому така нетворча робота. Навряд чи значне, бо ж уже за 10 років чоловік пішов із банку, пославшись на погане здоров’я. Сильним і витривалим організмом він і справді ніколи не міг похвалитися: незважаючи на активний спосіб життя, любов до спорту й піших прогулянок у сільській місцевості, Грем часто хворів – позначалися наслідки лихоманки, перенесеної в дитинстві.

    Ще працюючи в банку, Кеннет Грем почав писати есеї. Деякі з них у 1893 році були опубліковані в книзі Pagan Papers. Також він публікував свої розповіді в журналі National Observer. Це, здебільшого, були спогади про дитинство, які потім лягли в основу книг «Золоті роки» та «Дні мрій». До останньої збірки увійшла також повість «Дракон-лежебока», за якою в 1941 році компанія «Дисней» випустила однойменний мультфільм.

    У 1899 році Грем одружився з Елспіт Томпсон. На жаль, їхній шлюб не був щасливим. Єдиним, що тримало цих людей разом, став син Алістер, народжений раніше терміну, у 1900 році. То був хворобливий, слабкий і сліпий на одне око хлопчик із примхливим і в усіх значеннях важким характером. Хлопчик не мав друзів і відверто кепсько вчився, хоч батьки й вважали його невизнаним генієм. Саме для свого сина Кеннет Грем почав складати та записувати розповіді про містера Тоуда (Жабу). У 1930 році ця повість лягла в основу п’єси Алана Мілна «Містер Тоуд із Тоуд-холу», вельми популярної й досі.

    Із часом оповіді про жабу й інших мешканців сусідніх озер та лісів – крота, водяного щура, борсука – перетворилися на велику книгу, ту саму казкову повість «Вітер у вербах». Письменник пропонував рукопис кільком видавництвам, але всюди отримував відмову. Книга вийшла лише в жовтні 1908 року й була низько оцінена літературними критиками, зате дуже сподобалася президентові США Теодору Рузвельту, який був давнім шанувальником Кеннета Грема. Письменник відправив йому примірник своєї книги, і Рузвельт сприяв її публікації в Америці. У 1910 році Рузвельт навіть особисто приїжджав в Оксфорд, де виступав із лекцією й висловив бажання зустрітися з кількома людьми, у тому числі з Редьярдом Кіплінгом і Кеннетом Гремом. Після лекції відбулася бесіда Грема з президентом.

    Хай і не відразу після видання, але «Вітер у вербах» знайшов своїх читачів і навіть набув культового статусу. Наприкінці 40-х років книга була екранізована все тим же «Диснеєм» у вигляді мультфільму «Пригоди Ікабода й містера Тоуда» (крім Гремової жаби головною дійовою особою анімації став герой «Легенди про Сонну Вибалку» Вашингтона Ірвінга). Однак, попри літературний успіх, Грем майже відразу припинив літературну діяльність. Величезним ударом для нього стало самогубство сина: 7 травня 1920 року Аластер наклав на себе руки, кинувшись під поїзд. Офіційно було оголошено, що стався нещасний випадок, хоча всі обставини говорили про те, що це було свідоме рішення хлопця. Трагедія практично позбавила сенсу життя Грема та його дружини, так припинилася й кар’єра письменника.

    Помер Кеннет Грем 6 липня 1932 року й був похований в Оксфорді, на цвинтарі Холівелл, в одній могилі із сином.