Любитель живої природи й затятий мандрівник Альфред Брем

    195 років минуло 2 лютого від дня народження славетного популяризатора зоології та орнітології, німецького мандрівника й письменника Альфреда Едмунда Брема. Можливо, називати його літератором буде певним перебільшенням: цієї кар’єри він ніколи не жадав і сам себе так не позиціонував. Однак він зробив неоціненний внесок у розвиток науково-популярної літератури, зокрема книг про тварин і птахів. Завдяки його праці й прагненню поділитися зі світом враженнями від власних спостережень, тисячі людей змогли поглянути на планету під новим кутом, дізнатися про населення, флору й фауну далеких країв, потрапити в які в ті часи щастило не кожному європейцю. Із часом книги Брема перевидавалися, коригувалися, переписувалися й багато в чому застаріли, але й досі лишаються затишним і приємним читанням у родинному колі, особливо з дітьми.

    Сам Альфред у юності мріяв стати архітектором, тож до 17 років опанував основи роботи каменяра й почав вчитися на будівельника. Для його сім’ї такі бажання видавалися дещо дивними, адже батько Людвиг Брем був пастором у селищі Рентендорф й... авторитетним у Європі орнітологом та привчав сина цікавитися природою. Удома була багата бібліотека тематичних видань і колекція пташиних опудал, у гості нерідко навідувалися «світила» тогочасної біології, та й для хлопчика було звичним годинами сидіти з батьком у кущах, спостерігаючи за поведінкою чергової місцевої птахи. Однак кілька років в архітектурній школі Альтенбурга Брем-молодший таки встиг постудіюватися.

    Та в долі на хлопця були інші плани. Коли Альфредові було 17, до будинку Бремів завітав багатий барон Мюллер, який збирався в Африку, аби створити власний зоопарк. Альфред сподобався гостеві й одержав запрошення вирушити з ним на Ніл у якості секретаря. За п’ять років Брем став іншою людиною: об’їздив Єгипет і Судан, вивчив арабську мову й навіть одержав у місцевого населення друге ім’я Халіл-Ефенді, перехворів на лихоманку, ледве не загинув на нубійських порогах, дивом врятувався від пораненого гіпопотама та неодноразово опинявся в матеріальній скруті. На додачу через свою відсутність Альфред Брем пропустив військовий призов, за що мав сплатити серйозний штраф. Однак досвід здобув неоціненний, сам уполював чимало тварин і птахів, багатьох із них перевіз у Німеччину. Навіть завів собі ручну левицю Бахіду, яку згодом, разом із більшістю привезених звірів, віддав у Віденський зоопарк.

    Під впливом мандрів він здобув освіту спеціаліста з природничих наук у Єні та Відні й несподівано для себе став автором найвідомішого бестселера ХІХ століття про живу природу – багатотомного зібрання «Життя тварин» і «Життя птахів» (останнє присвятив батькові). Спостереження за фауною в живій природі вплинуло на стиль Бремових творів. Усі описані ним види наділялися людськими рисами характеру, примхами й звичками. Окремий вплив на читачів белетризованих енциклопедій мали докладні ілюстрації знаного тогочасного художника Роберта Кречмера. Традиція творити шикарні ілюстрації до нарисів Брема збереглася й надалі, тож кожне перевидання могло похвалитися зображеннями від талановитих ілюстраторів.

    Після першої поїздки Брем ще чимало мандрував: по Іспанії, Норвегії, Лапландії, Сибіру, Туркестану, Абіссінії (тогочасна назва Ефіопії), самостійно й супроводжуючи вінценосних осіб. Відтак, одружившись зі своїм першим коханням – кузиною Матильдою Райц – чоловік осів у Німеччині. П’ятьох дітей потрібно було годувати, подорожі ж і книги не приносили аж такого прибутку. Та й Альфред був діяльною натурою, готовою ділитися досвідом з охочими. Тож він читав лекції в жіночій гімназії (й примудрявся зацікавити наукою навіть безнадійних багатих панянок) та в університетах США; писав статті в наукові видання; дружив з імператорською сім’єю Австрії й приваблював до себе людей талантами коміка й оповідача. Встигнув попрацювати директором зоопарку в Гамбурзі й інноваційного, оснащеного електрикою, акваріума в Берліні (цей заклад він навіть особисто допомагав проєктувати). Свою головну працю до кінця життя Брем доповнював новими відомостями й історіями з практики.