«Мене немає без України», – 15 березня Марії Морозенко могло б виповнитися 55...

     Марія Морозенко (справжнє прізвище – Мороз) – українська дитяча письменниця, член Національної спілки письменників України (НСПУ), літературна редакторка, філологиня, лауреатка багатьох літературних премій. Очолювала Київську організацію НСПУ. 15 березня вона могла б відзначити свій 55-річний ювілей, однак, на жаль, у 2023 році передчасно відійшла у вічність... Тим не менше, за недовге життя вона встигла залишити помітний слід в українській літературі й потішити своєю творчістю багатьох читачів – як дітей, так і дорослих, адже дописувала не лише для юнацтва, і не лише прозу. Знайома вона й черкасцям. Саме наш Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького вона закінчила у 2005 році. А у 2018 році разом з іншими письменницями завітала до Черкаської обласної бібліотеки для дітей в межах Черкаського книжкового фестивалю «Маестро». Тоді Марія Миколаївна мала дуже цікаву зустріч із нашими відвідувачами. 

    Побачила світ Марія Мороз у 1969 році в багатодітній сім’ї на Рівненщині – дівчинка була дев’ятою із дванадцяти дітей. Ще в 9-річному віці Марійка втратила батька. Можемо тільки уявляти, наскільки важко було піднімати дітей на ноги матері майбутньої літераторки, Неонілі Андріївні... Пережитий біль втрати, вболівання за маму й рідних зробили Марію Миколаївну сприйнятливою до людських переживань. Уже в зовсім юному віці вона написала свій перший вірш і надіслала його в республіканську газету «Зірка». Невдовзі прийшла відповідь, що надихнула дівчинку на подальшу творчу працю. Вона стала активним читачем сільської бібліотеки, часто виступала зі своїми віршами в школі та на районних святкових заходах.

    Після закінчення школи Марія розпочала роботу старшою піонервожатою восьмирічної школи, але не полишала мрії здобути вищу освіту. Проте, щоб досягти мети, їй потрібно було зібрати необхідну суму грошей, аби забезпечити собі проживання в місті. Марії довелося докласти чимало зусиль, щоб за декілька років переїхати до Києва й вступити на факультет журналістики.

    Одночасно дівчина відточувала свою літературну майстерність. Наприкінці 80-х вона навчалася в студії письменниці Катерини Мотрич. Уроки поетичної вправності брала і в Петра Засенка на студії «Веретено», якою керувала поетеса Марія Воробей. Саме Петро Петрович підштовхнув Марію Мороз до рішення взяти собі прізвище Морозенко. Прикметно, що Кость Волинський, критик і літературознавець, який також у той час допомагав літераторці опанувати творче ремесло, ознайомив із творами Марії Миколаївни видатного майстра історичної прози Юрія Мушкетика. Останній сказав, що бачить письменницю в майбутньому прозаїком. Так, зрештою, й сталося.

    У 1991 році Марія Морозенко вийшла заміж і народила доньку. Для своєї дитини вона писала перші казки, колискові пісні (пізніше усі ці твори будуть надруковані у книжках). Трохи згодом вона розпочала й пісенну діяльність. У підсумку, у її творчому доробку зібралося більше сотні пісень, які звучать на радіо, – в Україні та за кордоном. А в 1999 році побачила світ перша збірка Марії Морозенко «Зоряні перевесла».

    Протягом всього цього часу Марія також активно захоплювалася літературною творчістю для дітей. Видавництво «Преса України» запропонувало письменниці створити переклад словацької казки «Дванадцять місяців» та опублікувати її авторську казку «Про незвичайні пригоди хлопчика Чока, який шукав Країну Щастя». Згодом напрям роботи для дитячої читацької аудиторії став у творчості Марії Миколаївни основним. У своїх творах вона піднімала різні актуальні для підлітків теми. Наприклад, кохання й стосунків. Про це авторка писала й окремі книги, й короткі оповідання, що згодом входили до збірок прози українських майстрів слова.

    Цікавилася Марія й українською історією, намагалася по-філософськи її осмислити. У 2005 році вона видала поему «Княгиня Ольга». Продовженням історичної праці стала поема «Князь Святослав». Також життя й легенди про відомих персоналій письменниця висвітлювала в дитячій літературі. Важливим кроком у цьому напрямку стали її повісті «Іван Сірко. Великий характерник» та «Іван Сірко. Славетний кошовий». За ці твори Морозенко у 2018 році отримала премію імені Лесі Українки в номінації «Літературні твори для дітей та юнацтва».

    Творчість Марії Миколаївни узагалі охоче відзначали на різних рівнях. Так, у 2005 році письменниця здобула «золото» 3-ї Всеукраїнської виставки-ярмарку «Буквиця» за віршовану казку «Про незвичайні пригоди хлопчика Чока, який шукав Країну Щастя». У 2008 році Морозенко стала лауреатом конкурсу «Рукомесло» в номінації «Твори для дітей».

    Померла письменниця 9 жовтня 2023 року у віці 54 років. Про це на сторінці письменниці у фейсбуці повідомила її донька. Марія Морозенко до кінця свого життя займалася волонтерською діяльністю, допомагала бійцям, що воюють, відвідувала поранених воїнів у шпиталі. 8 жовтня вона в останній раз привезла до військового госпіталю волонтерський недільний обід. Як возила всі місяці цієї страшної війни...