Народний шотландський поет Роберт Бернз

    25 січня 265 років тому народився видатний шотландський поет Роберт Бернз. Його слава популяризатора фольклору й класика настільки велика, що на батьківщині день його народження відзначають як державне свято, неодмінним атрибутом якого є «вечеря Бернза» з прославленою ним же стравою – пудингом «Хаґґіз» (фарширований баранячим серцем, печінкою, легенями, цибулею й приправами баранячий шлунок). Страви виносять під музику волинки й попередньо зачитують відповідні вірші поета, зокрема, й «Оду хаґґізу». Для світу ж він мав значення насамперед як людина, що власним прикладом продемонструвала силу національної поезії й той факт, що талановиті твори, написані на діалекті окремого регіону величезної імперії, здатні завойовувати мільйони сердець.

    Безтурботний і велелюбний молодик прожив коротке життя (лише 37 років) і мав небагато традиційних радощів. Багатодітна родина селянина, з якої походив Роберт, постійно змагалася з бідністю. У школі він разом із братом Гілбертом встиг провчитися лише два роки (хоч їм і пощастило мати вчителя з якісною університетською освітою). Як старший син, майбутній поет з 10 років допомагав батькам із найважчою роботою в полі й уже тоді сильно підірвав здоров’я. Подальші спроби присвятити себе сільському господарству й придбати прибуткову ферму Робертові Бернзу не вдалися, усі невеличкі статки, які він спробував вкласти в цю справу, просто зникли.

    Не дуже успішною була й кар’єра чиновника, на яку Роберт зголосився, гостро потребуючи заробітку на утримання родини. Він пройшов спеціальне навчання й встиг побути збірником акцизів та інспектором у порту. Однак палка підтримка поетом Великої французької революції та численні доноси на нього з боку заздрісників, призвели до службового розслідування. Буквально за кілька місяців до смерті письменник ледве не потрапив у боргову в’язницю, не здатний прогодувати себе й сім’ю з п’ятьма дітьми.

    Утім, літературні експерименти Бернза відразу виходили вдалими. Перша ж збірка «Поеми: здебільшого шотландським діалектом» зробила його «зіркою» світських салонів і дозволила переїхати в Единбург. Його навіть умовили не емігрувати на... Ямайку, куди він планував переїхати після скандалу з родиною Бетті Пейтон. Незаміжня дівчина завагітніла від Роберта. На нього навіть наклали церковну єпітимію за блудодійство. Не дивно, що за таких обставин батько вже іншої дівчини – Джин Армор – навідріз відмовився віддавати її за Бернза. Щоправда, це не завадило Джин кілька разів завагітніти від Роберта (після другого разу її навіть вигнали з дому, і поетові довелося терміново узаконити ці стосунки). Загалом, палка любовна лірика й приваблива зовнішність здобула Бернзові славу серцеїда. Не дивно, що в нього було 12 дітей від різних жінок (так, на 2012 рік у Бернза нараховувалося близько 600 нащадків). Хоч офіційною дружиною вважалася тільки Джин Армор.

    Поет писав специфічною «строфою Бернза» зі стилем римування й ритмікою, властивою середньовіччю, при цьому переспівував народні пісні та перекази. Його надихали численні копійчані брошури, які він читав у дитинстві без системи, та перекази простого люду в рідному Алловеї в Шотландії. Вірші про побут, веселі свята й менталітет шотландських селян, народних героїв, природу, м’яка іронія на навколишню дійсність припадали до смаку як неписьменним співвітчизникам, так й аристократії. А ще ідеально лягали на музику. Найвідоміші серед його віршів – «Джон Ячне Зерно» та «Чесна бідність». Хоч і багато інших текстів стали піснями, як у Великобританії, так і в Україні.

    Віддавав поетові належне й Тарас Шевченко, називаючи колегу за пером «поетом народним і великим». Переклади й переспіви творів Бернза в різний час робили Павло Грабовський та Іван Франко. Проте найбільше для наближення Бернза до українського читача зробили Микола Лукаш і Василь Мисик. Найбільш вдалі пісні за Робертовими текстами можна прослухати на сайті «Освіта. UA» в матеріалі «П’ять найвідоміших хітів Роберта Бернза».

    Помер поет дуже рано. Тривалий час біографи називали причиною смерті зловживання алкоголем, однак дослідники у ХХ ст. спростували цю думку. Зараз слабке здоров’я митця пояснюють ревмокардитом, здобутим від тяжкої роботи в ранньому дитинстві, пошкодженням колінного суглоба в дорослому віці й перенесеною в 1796 році дифтерією.