Буковинська модерністка й феміністка Ольга Кобилянська

    Нові теми й стилі принесла в українську прозу Ольга Юліанівна Кобилянська, яка з’явилася на світ у буковинському містечку Ґура-Гумора (нині належить до Румунії) 27 листопада 160 років тому. Подібно до героїні повісті «Царівна», письменниця прожила надзвичайно багате на події життя – однак лише в особистому душевному просторі, жодних кардинальних змін професії, місця чи захопливих подорожей у цій біографії не знайти.

    У сім’ї дрібного урядовця Юліана Кобилянського та спольщеної німкені Марії Вернер, яка заради чоловіка обрала греко-католицьку віру й вивчила українську мову, було семеро дітей. Родина постійно розвивалася й вела активне культурне життя: брат Степан став живописцем, Юліан – прославився як філолог та автор кількох підручників із латинської мови, сестра Євгенія майстерно грала на фортепіано. Сама Ольга також непогано малювала, грала на цитрині, дримбі та піаніно (й буцімто навіть опанувала інструменти сама, на слух), а ще залюбки їздила верхи та блукала горами, коли родина переїхала до Кимполунга. Кажуть, на схилах дівчина збирала едельвейс, вірячи, що власник рослини матиме щастя в подружньому житті. Гербарій із цієї квітки в неї залишився назавжди, а от заміж письменниця так і не вийшла. Хоча мала чимало друзів, закохувалася сама й приймала залицяння від інших. Однак головний чоловік у її житті – редактор Осип Маковей – не відповів взаємністю, пошлюбившись з іншою.

    Спілкування з активними й обдарованими жінками – художницею Августою Кохановською, лікаркою Софією Окуневською, громадською діячкою Наталією Кобринською – спонукало до ретельної праці над собою. Закінчивши лише чотири класи школи, Ольга Юліанівна прагнула ліпшої освіти, постійно читаючи всі доступні літературні твори й підручники братів, а також дослухаючись до чоловічих дискусій. Прагнучи реалізуватися, дівчина взялася за перо й написала кілька творів німецькою. Однак згадані вище подруги переконали спробувати писати українською. Звідси й почалася справжня слава Ольги Кобилянської.

    Мріючи показати розвинену, інтеліґентну, соціально активну, європейську жінку, авторка впровадила в українську літературу феміністичну тему. Героїні «Людини», «Царівни», «Аристократки», «Valse melancolique» та багатьох інших новел, повістей, оповідань мали цілісні характери, самостійно мислили й діяли. Мотивами емансипації Ольга Кобилянська не обмежилася, створивши перший у національній літературі твір, написаний за законами символізму, «Земля». Братовбивча історія й інші події, що лягли в основу драматичного сюжету, взяті з реальності. За зізнанням авторки, описуючи ці події, вона плакала…

    Активна письменницька й перекладацька діяльність здобули талановитій жінці авторитет, а в зрілі роки принесли непоганий дохід. За гроші, зароблені пером, Ольга Юліанівна змогла придбати будинок у Чернівцях, де до кінця днів проживала з прийомною донькою Оленою (племінницею за братом Олександром) та її родиною. Хоча з об’єднанням Буковини та радянської України влада шанувала майстриню пера, видавала її твори й навіть призначила пенсію, Ольга Кобилянська новий режим не любила. У розмові з одним журналістом навіть сказала скандальну фразу: «Якось проживемо, тільки б більшовики не прийшли». На щастя, до вух «кого слід» ці слова тоді не дісталися... Любов нової влади, щоправда, теж мала зворотний бік: під іменем Кобилянської з’явилося чимало статей, що агітували за режим СРСР, із чужим для авторки стилем і дивними помилками. У роки ж Другої світової війни ці письмена стали для румун-окупантів доказом ворожих настроїв літньої та хворої жінки. Гестапо вчинило в будинку обшук і письменницю навіть хотіли публічно стратити, та не встигли – вона померла своєю смертю.

    Більше цікавих фактів про життя Ольги Кобилянської можна дізнатися з біографічного відео на нашому YouTube-каналі. Однак пильнуйте! Ролик створено як одне із завдань обласного етапу Всеукраїнського конкурсу «Лідер читання – 2023». У ньому навмисне допущені помилки, які за умовами конкурсу діти мали знайти.

    Ви також можете пошукати хиби, нехай це буде невеличким елементом нашої гри. А щоб краще орієнтуватися, де правда, а де вигадка, рекомендуємо звернути увагу на кілька непересічних Інтернет-джерел:

    1. Статтю про любовні переживання письменниці «Таємниці Кобилянської: про що не розповідають на уроках» на сайті «Українки».

    2. Добірку відомостей про долю й творчі досягнення Ольги Юліанівни «Феміністка й письменниця з Буковини: 20 фактів про Кобилянську» на сайті «Читомо».

    3. Довідку з вибіркою фотокопій документів, що стосуються окремих етапів життя письменниці «Незабутня зірка Буковини – Ольга Юліанівна Кобилянська» на сайті Державного архіву Чернівецької області.

    І, звісно ж, не забувайте про тематичні книжки, наявні у фонді нашої бібліотеки. Найяскравіші з них ви можете побачити у відео.