Емма Андієвська «Казка про яян. Говорюща риба»

    Як скоротити ніч, коли двоє випадкових знайомців страждають на безсоння або просто мають несподівано багато вільного часу? Звісно, ж розповідати одне одному історії! Це можуть бути «страшилки» для лоскотання нервів біля багаття, або бувальщини для обміну життєвим досвідом, або анекдоти, що часто містять відповіді на багато серйозних питань. Але найкраще, мабуть, це казки, бо тільки вони здатні об’єднати відразу всі згадані вище жанри. Власне, саме такими оповідками обмінюються несподівані співрозмовники – знудьгована консервна бляшанка й шакал, що мимохідь забрів у порожній будинок. Їхній фантасмагоричний діалог і лежить в основі збірки сюрреалістичних, метафоричних і надзвичайно вправно написаних казок української письменниці Емми Андієвської.

    Сумні історії шакала й щасливі від бляшанки навіюють думки про «Тисячу й одну ніч». І навіть не про всім відому нескінченну розповідь Шахерезади, а про «рамку» вовка й лисиці. Казки бляшанки й шакала так само пронизані мудрістю й поетизмом, багатошарові й повчальні. Однак мораль-науку читачеві доведеться знайти, і це буде не дуже легка робота. Адже герої кожної казки цієї збірки – алегорії, за кожною стоїть своя філософія. Часом навіть оповідачі мають різні погляди на те, за ким правда. І ці погляди можуть не збігатися з висновками читача...

    Риба, яка балакала настільки багато, що її вигнали з підводного царства й не прийняли на землі. Гадюка, що обрізала орлові крила, аби навчити його плазувати й зробити товариша «нормальним». Яяни, що не мають виходу зі свого міста, бо не здатні промовити найпростіше слово «ти». Старий дракон, що завоював цілий світ, завдяки подарованим мстивим шевцем залізним зубам. За виразними й несподіваними образами ховається безліч людських рис і доль. Є в цих казках пронизлива самотність, огидна зарозумілість, вміння прощати й невміння цінувати талант, хитрість, мрійливість, внутрішній конфлікт, байдужість, злісність, волелюбність. І ще багато-багато такого, що варто обговорити з дітьми й обміркувати на самоті.

    Можливо, не всі сенси казок Емми Андієвської прочитуються дітьми, попри наявність цих творів у шкільній програмі з літератури. Однак для дорослої людини таке читання – суцільна естетична насолода й книга, що надовго залишиться в серці.