Ян Бжехва «Академія пана Ляпки»

    Скільки б сам ексцентричний пан Ляпка не заперечував свої магічні здібності, називаючи себе просто геніальним інженером, у його академії без чар не минає жодного дня! Почати хоча б із його помічника – мудрого шпака Матеуша, який здатен не тільки осмислено говорити (щоправда, ковтаючи початок кожного слова), але й вести уроки. Та й самі заняття не схожі на жоден предмет класичної школи. Учні – виключно хлопчики на літеру «А» – збирають свої сни в чарівні люстерка, розплутують ниточки слів із книжок, намотуючи їх на котушки, вчаться розуміти мову жаб, літати, лікувати зламані речі, оживляти ляльок. І будь-якої миті здатні завітати в казку до Снігової Королеви чи Білосніжки крізь хвіртку в мурі довкола академії.

    Сам Ляпка має чимало таємниць. Він щодня змінює свій зріст, то зменшуючись до розміру немовляти, то виростаючи в дорослого дядька з веселковим волоссям і бородою. Годує дітей різнокольоровими скельцями й пілюльками для вирощування волосся. Може відправити своє око на Місяць, аби піддивитися, як живуть тамтешні аборигени. Та й узагалі, здається, вміє все.

    Головний герой історії – бешкетник Адам Незгодка – й сам чимало всього навчився в Ляпки. Раз, спробувавши літати за прикладом вчителя, побував у собачому раю. Якось отримав аж дві веснянки (фірмова відзнака від Ляпки) за видатні знахідки в казковому квесті. Та й узагалі, саме йому вдалося чимало дізнатися про сутність і таланти чудернацького вчителя. На жаль, кожна казка має свій фінал, і ця також. Але навіть її завершення здивує маленького читача.

    «Академія пана Ляпки» вважається класикою польської дитячої літератури й була екранізована у 80-х роках. Витівки головних героїв неабияк скидаються на розповіді про Мері Поппінс від Памели Треверс. Однак і самі по собі мають вигадливий сюжет. І настрій піднімають не гірше, ніж метелики – улюблені ласощі пана Ляпки.