«Творець цілковитої свободи» – фантаст Роберт Шеклі

    Ще один значущий іменинник 16 липня – письменник-фантаст, майстер короткої прози Роберт Шеклі. У 2023-му йому могло б виповнитися 95 років. Парадоксально, але на своїй Батьківщині, серед американських читачів, цей автор не досяг такої популярності, як в Україні. Годі зараз дошукуватися причин такої ситуації: частина критиків вважає, що справа в сюрреалістичних сюжетах, гостро сатиричній манері висловлювання й орієнтації на соціальні й психологічні проблеми людей (на противагу більш звичним для наукової фантастики історіям про досягнення науки).

    Можливо, також річ у тому, що ім’я собі Шеклі заробив на оповіданнях, публікованих у всіх можливих американських розважальних часописах у 50-60-і роки ХХ століття. Коли час такого літературного формату минув, витіснений доступним телебаченням і більш вигідними для видавців «товстими» книжками, письменник втратив і значну частку своєї слави. На наші ж терени його твори прийшли значно пізніше, уже в авторських збірках, і тому сприймалися як повноцінні й художньо вагомі праці, а не як елемент легкого вечірнього або пляжного читва.

    Кар’єру письменника Роберт Шеклі почав робити з молодих років, хоч якийсь час йому й довелося шукати заробітку деінде – у ролі буфетника, кур’єра та різнороба. Однак навіть під час служби в армії він дописував у газету свого полку, а пізніше закінчив Нью-Йоркський університет як бакалавр мистецтв. Пробиваючи дорогу на сторінки популярних видань, він писав по кілька оповідань на тиждень, сам друкував їх на машинці й розвозив по редакціях на власному скутері. В одному з пізніх інтерв’ю Шеклі згадував, як у ті часи один із редакторів науково-популярних журналів сказав йому: «Я куплю кожне ваше слово, все, що ви напишете, адже я продам усе, що ви напишете». Редактор мав рацію: публіка охоче купляла нові доробки дотепного автора, критика була прихильна, гонорари невпинно росли.

    Пізніше, коли літературні часописи почали відходити в минуле, фантаст спробував шукати інші шляхи в красному письменстві. Брався за повісті й романи (таких він створив близько 20, тоді як оповідань у нього назбиралося на 12 пухких збірок), писав сценарії для науково-популярних і комедійних серіалів. Він охоче експериментував, пробуючи свої сили в детективному жанрі й співпрацюючи з іншими відомими фантастами – Роджером Желязни, Гаррі Гаррісоном та іншими.

    Кумедний факт: заплутані й вигадливі сюжети, непередбачувані фінали та глибокі підтексти його творів змушували журналістів в інтерв’ю цікавитися, чи не вживає автор наркотичних речовин й інших заборонених «стимуляторів» уяви. На це Шеклі відповідав, що такі речовини лише заважають у письменницькій праці. А щодо багатства ідей для творів – лише знизував плечима й казав, якби знав місце, звідки він усі ці історії бере, то брав би більше.

    Сучасним школярам найліпше відоме оповідання Роберта Шеклі «Запах думки», що входить до програми з літератури. Однак інші його історії не менш цікаві та багаті за змістом. Вистачає в нього розповідей про роботів, людську агресію й прагнення до влади, чаклунство, міжпланетні й міжчасові подорожі, пошук справжніх романтичних почуттів (у цьому плані письменник був активним шукачем – він одружувався п’ять разів), далеке майбутнє. Однак людську природу при цьому Шеклі досліджував не менш ретельно, маскуючи під ширмою вигаданих світів і подій звичні нам характери, проблеми й психологічні недоліки. І дорівнювався при цьому в майстерній іронії та лаконічності до О. Генрі (що відзначали й ті, хто нагороджував Шеклі численними літературними преміями). Якнайліпше цей підхід до творчості сформулював сам автор, відповідаючи на питання, чому він пише фантастику: «Лише вона дарує творцеві цілковиту свободу».