Похмурий пророк Джордж Орвелл

    25 червня 120 років тому народився англійський письменник Ерік Артур Блер, відомий в усьому світі під псевдонімом Джордж Орвелл. «Пряма, добра й люта людина, яка стала одним із найбільших владних міфів ХХ століття», – саме так про нього після смерті сказав друг – дипломат, письменник і художник Ричард Ріс. Інакше, як легендою й міфом, Джорджа Орвелла не назвеш, адже ось уже багато десятиліть його характеризують як суперечливого пророка, про його творчість дискутують, то забороняючи її, то підносячи до небачених висот, то пропонуючи протилежні трактування. Не дивно, якщо зауважити, що саме він є автором культових книг – антиутопії «1984» та сатиричної казки «Колгосп тварин» (в інших українських перекладах також: «Ферма „Рай для тварин”», «Скотоферма», «Хутір тварин»). Ці два видання незмінно потрапляють у сотню найкращих творів в історії літератури, за версіями різних авторитетних журналів. Крім того, саме Орвеллові належить вислів «холодна війна».

    Перед тим, як сягнути вершин політико-соціальних передбачень, Ерік Блер пройшов чималу життєву школу. Перші роки дитинства він провів в Індії – батько обіймав дрібну чиновницьку посаду в Опіумному департаменті британської колоніальної адміністрації Індії, що не перешкоджав продажу наркотиків (як можна було б подумати), а контролював їхній обіг. Попри аристократичне коріння, родина відверто бідувала. Тож потрапити пізніше в престижну британську школу для хлопчиків в Ітоні наш герой спромігся виключно завдяки власним здібностям і хорошому навчанню в попередньому закладі – він виборов стипендію.

    Надалі Блер не гребував жодною роботою й можливими пригодами, пізнаючи навколишню дійсність і побут різних класів населення. Якийсь час він працював у колоніальній поліції в Бірмі, потім мив посуд у паризьких ресторанах, спав на вулицях Лондона, збирав хміль на плантаціях Кенту й вештався англійськими селами. Уже після одруження з Айлін О’Шогнессі, яка цілковито поділяла його смаки й погляди, Ерік вирушив на громадянську війну в Іспанії. Там він разом із дружиною боровся одночасно проти франкістів і комуністів на боці одного з розгалужень республіканської партії. Після серйозного поранення в шию чоловікові довелося повернутися у Великобританію. Там він уже остаточно присвятив себе письменництву, публіцистиці й літературній критиці.

    Джордж Орвелл категорично не бажав, щоб хтось досліджував і публікував його біографію, переконаний, що зрозуміти життя людини та мотивацію її дій можна лише зсередини, побувши в її шкірі. Утім, це не зупинило безліч охочих ретельно розбирати його ідейні переконання й учинки. Серйозною причиною для цього стали соціалістичні погляди письменника і його категоричні літературні заяви. Справа в тому, що він палко виступав на захист збіднілих верств населення й пролетаріату й узагалі був захоплений ідеями рівних можливостей, соціального спрямування державної політики. Водночас, він «випав» з офіційного комуністичного руху передвоєнної Європи, оскільки… люто ненавидів Сталіна й всі революційні досягнення в СРСР.

    Крайнощі тоталітаризму, «чистки» й репресії проти політичних противників і випадкових громадян, придушення свобод, схвалюване наклепництво й все більшу схильність номенклатури до розкошів Орвелл засуджував й ретельно описував. У кабані-лідері революції в «Колгоспі тварин» досить легко впізнати «вождя народів». А всі ідеї країн соціалізму, що переміг, письменник ємко схарактеризував у таких двох цитатах. «Усі тварини рівні, але деякі більш рівні за інших», – це зі «Скотоферми». «Влада – не засіб, а кінцева мета. Диктатуру запроваджують не для того, щоб стати на сторожі революції, це революцію здійснюють для того, щоб запровадити диктатуру. Метою переслідування є переслідування. Метою тортур – тортури. Метою влади – влада», – це з «1984». 

    В останньому творі взагалі надзвичайно багато влучних фраз та образів. Похмурий світ під постійним наглядом Старшого Брата, з такими поняттями, як новомова, думкозлочин та дводумство, до крайнощів загострює ту потворну реальність, якої можуть (і прагнуть) досягти прихильники будь-якої диктатури. «Той, хто керує минулим – керує майбутнім. А той, кому належить сучасність, володіє минулим», – це також звідти. Про те, наскільки депресивні пророцтва збулися в сучасному світі, критики, політологи й просто зацікавлені читачі сперечаються досі. Особливо полюбляють порівнювати цю антиутопію з «Прекрасним новим світом» Олдоса Гакслі, наголошуючи, що суспільство користувачів і гедоністів останнього значно краще виявляє актуальні для нас виразки. Утім, фантазії Джорджа Орвелла настільки глибокі й проникливі, що просто неможливо, не оцінити його пророцький дар – варто лише трошки прогорнути запону над більшістю сьогоднішніх державних устроїв… Не вірите? Тоді запрошуємо переконатися в цьому «з перших вуст» – з книжки «1984». Або хоча б вивчити її ключові позиції за тематичною статтею у Вікіпедії.