Депресивний пацифіст, автор найвідомішого антивоєнного роману Еріх Марія Ремарк

    22 червня минуло 125 років від дня народження одного з найпомітніших представників так званого «втраченого покоління» Еріха Ремарка. Німецький письменник, пацифізм книг якого викликав лють Гітлера, став гучним і трагічним рупором свого часу й ще за молодих років здобув літературною працею таку славу, що не згасає до сьогодні.

    Перший найвизначніший роман цього автора – «На Західному фронті без змін» – викликав на Батьківщині свого творця цілу хвилю суперечливих відгуків й за рік реалізації був розпроданий у кількості півтора мільйони примірників. Видавництво, що взялося за публікацію цього творіння, було страшенно не певне в його успіху й погодилося на друк лише за умови, що Ремарк згодом відпрацює потенційні збитки у видавничій газеті. Сумніви пояснювалися виразною антивоєнною ідеологією книги й похмуро-трагічною атмосферою, тоді як тогочасне німецьке суспільство віддавало перевагу легким детективам і ненав’язливим розважальним оповіданням. Молодому літераторові не лишалося нічого іншого, крім як погодитися на умови видавця, адже на той момент його ім’я ще не було надто відомим.

    До того, як почати заробляти пером, юнак намагався працювати вчителем, репетитором музики, органістом у каплиці при госпіталі для душевнохворих, навіть продавцем могильних пам’ятників. Він також встигнув повоювати в Першій світовій війні на тому самому Західному фронті й отримати там потрійне поранення. Тож перша з його найвідоміших історій мала автобіографічне підґрунтя. Недоброзичливці подейкували навіть, що він вкрав рукопис у загиблого бойового товариша. Згодом Еріх Марія Ремарк подався в журналістику, взяв друге ім’я-псевдонім у пам’ять про покійну мати й поступово ставав знаним у газетних колах. Він видав повість «Мансарда мрій», яку критики розгромили за сентиментальність і якої він сам потім страшенно соромився. Навіть спробував скупити залишки накладу, аби щонайменше людей прочитали ті його ранні рядки.

    Книга 1929 року «На Західному фронті без змін» мала ефект бомби, що вибухнула. Оскароносна екранізація (цікаво, що статуетку за фільм отримав режисер Лев Мільштейн, уродженець України), величезні прибутки, що дозволили письменникові купатися в розкошах, колекціонувати витвори мистецтва й купити собі баронський титул. Номінація на Нобелівську премію з літератури, яку комітет не наважився вручити через протести з боку німецьких офіцерів: націонал-соціалісти, які набирали популярності на політичній арені Німеччини, звинувачували автора в тому, що він паплюжить романом пам’ять героїв війни.

    Цікаво, що цей роман і досі не дає спокою кінематографістам і читачам. У 2022 році книгу знову було екранізовано, цього разу в Німеччині. Попри те, що деякі критики негативно реагували на зміщення акцентів, певне спрощення меседжів і вилучення окремих сцен і персонажів, глядачі оцінили стрічку дуже високо. Не лишилася осторонь й Американська кіноакадемія: нова кіноверсія «На Західному фронті без змін» отримала «Оскар» як найкращий міжнародний художній фільм.

    Та повернімося до історії письменника відразу після тієї резонансної публікації. На щастя, Ремарк встигнув купити маєток у Швейцарії й перевезти туди всі свої дорогі картини, меблі й килими. Коли на початку 30-х він отримав записку від шанувальників із текстом «Негайно тікайте з країни», письменник застрибнув у машину й у чому був майнув за кордон. Пізніше він емігрував у США. Саме вчасно, адже коли до влади прийшов Гітлер, книги Ремарка публічно палили на майданах, а гроші з банківських рахунків арештували. Самого письменника звинуватили у франко-єврейському походженні, доводячи, що його справжнє прізвище Крамер (Ремарк задом наперед), й позбавили громадянства. У 1943 році його молодшу сестру стратили на гільйотині за антифашистську пропаганду... Ще до цих подій письменника поглинула депресія. Дізнавшись про політичну перемогу Гітлера в рідній країні, ще в 30-і роки, він написав у щоденнику: «Людина ближча до людожерства, ніж їй здається».

    Потім у житті Еріха Марії Ремарка було ще дуже багато яскравих подій. Наприклад, надзвичайно болісний для нього, шалено пристрасний роман із Марлен Дітріх й одруження з колишньою дружиною Чарлі Чапліна Полетт Годар. Вихід у світ низки книг, що перевидаються й користуються величезною популярністю й досі: «Тріумфальна арка», «Три товариші», «Чорний обеліск», «Позичене життя» та ін. Півтора десятки успішних екранізацій (більшість знято в Голлівуді). Численні нагороди від німецьких державних організацій після Другої світової війни (утім, громадянство письменникові так і не повернули). Загиблій у часи фашизму сестрі Ремарк присвятив гнітючу книгу про концтабори «Іскра життя».

    Попри незмінні пацифістські переконання, прославлення ніжної любові, щирості, істинної дружби, твори цього письменника вважаються пронизливо болісними й сумними. Вони відображають цінності й почування цілого покоління людей, що втратили ідеали між двома світовими війнами, але продовжують шукати правди й краси в несправедливому світі. Книги Еріха Ремарка визнані класикою й знаходять нових шанувальників і сьогодні.